Хто насправді керує нашим мозком?
Ми розширюємо спект імунологічних досліджень: тепер у нас доступні аналізи для виявлення вроджених або набутих імунодефіцитів та аналізи для моніторингу імунологічного лікування
05.07.2025
Вітаємо нашу чудову лікарку, Катерину Павлівну, із успішним захистом дисертаційної роботи та отриманням диплому Доктора філософії!
25.07.2025
Ви впевнені, що вмієте контролювати свої емоції та дії? А точно певні дивні вчинки та нестандартна поведінка – це прояви вашої волі?
Ці провокуючі питання насправді не такі наївні, як може здатись. Якщо почати з простих речей, то навіть такі примітивні речі, як їжа, погода, сон й т.п. кардинально впливають на наш настрій, й напряму на поведінку. Не даремно всі серйозні перемовини в Середньовіччі (й не тільки) проводились за розкішним столом…
Але є процеси значно глибші. Наприклад, робота щитоподібної залози.
Надлишок гормонів щитоподібної залози – гіпертиреоз – робить людину дратівливою, агресивною, вередливою, не згодною на компроміси й доволі неприємною в домашньому ужитку. Такі люди сваряться за кожну дрібницю, лізуть, як то кажуть, «у бочку». А насправді вони не злі. Просто у них надлишок певних гормонів, які токсично діють на нервову систему. Нестача тиреоїдних гормонів навпаки, призводить до депресії, втоми, апатії та зниження емоційного тонусу.
Щось схоже спостерігається й в роботі гормонів наднирників та статевих гормонів. Низький рівень естрогенів у жінок асоціюється із депресією, а надлишок тестостерону у чоловіків із немотивованою агресією. Що вже й казати про порушення роботи серотоніну. Один з основних принципів роботи антидепресантів крутиться саме навколо серотоніну.
Постає дуже важке етичне питання: якщо хвороба так може впливати на поведінку людину, то де межа особистої відповідальності й адекватності прийняття рішень? Це людина «погана» чи у неї просто гормони не в порядку? Чи треба це враховувати при призначені на відповідальні посади? От же й питання… Втім, погодьтесь, дуже актуальні в наш неспокійний час.
Але і це тільки верхівка айсбергу.
Деякі процеси настільки тонкі й непомітні на перший погляд, що ми геть починаємо плутатись: а де ж дійсно ми – це ми? Як особистості. Хто чи «що» насправді нами керує? Трошки філософії в медицину ))
Але повернемось до практики:
До мене на минулому тижні звернулась пацієнтка, молода студентка, у якої постійні депресивні розлади, емоційні «качелі», неспокій й т.п. Дівчина спочатку пішла до невропатолога, який її розпитав, оглянув й призначив зробити дуже незвичайний аналіз! Я знімаю капелюха перед ерудицією та кмітливістю лікаря. Адже здати такий аналіз для пошуку причини депресії це… Дуже оригінально, хоча й трохи… Не буду поспішати із коментарями.
Однак, чи дійсно це виправдано? Можна на цьому припущенні будувати серйозні висновки?
Який аналіз призначив лікар?
💡 Мабуть ви вже здогадались, що мова піде про ТОКСОПЛАЗМУ. Ні, не про сказ. Хоча вірус сказу – класичний й самий доказовий в цьому контексті. Дійсно, є прямий вплив вірусу сказу на поведінку зараженого, особливо, якщо це тварина. Людина здатна себе частково контролювати, тому прояви інші. Тварина себе не контролює.
Кмітливий лікар призначив дівчині із депресивними проявами здати кров на антитіла та ПЛР на ТОКСОПЛАЗМОЗ.
Отже, сьогодні мова піде саме про цього паразита. Адже вивчення науковцями впливу токсоплазми на мозок – це справжній трилер нейропаразитології.
💡Все почалось із спостережливості зоологів за поведінкою щурів та мишей. Всім відомо, що гризуни бояться котячих. Однак, якщо миша заразиться токсоплазмою, вона раптом перестає боятись котів. В одному з експериментів, описаному у журналі "Nature", гризунам пропонували вибір між територією із запахом котячої сечі та нейтральною зоною. Заражені особини демонстрували шалений інтерес до зони з котячим запахом, на відміну від контрольної групи.
Цей парадокс на сьогодні дуже детально вивчений й пречудово описаний, в тому числі в роботах Роберта Сапольски («Біологія добра та зла. Як наука пояснює наші вчинки»).
Ніякої містики тут немає. Насправді, все дуже логічно.
💡 Єдиний кінцевий хазяїн, де токсоплазма здатна повноцінно розмножуватись, це котячі. Потрапляючи до інших тварин, наприклад мишей, токсоплазма потрапляє в жахливу для себе пастку. Вона не може розмножуватись й з часом загине разом із цією конкретною мишею. Треба щось робити. Треба терміново потрапити до шлунка кішки. Але як?
І токсоплазма зробила неймовірний еволюційний стрибок, навчившись керувати поведінкою заражених мишей та щурів, аби ті лізли просто в пазурі котячих.
Цей процес складний, й складається із кількох етапів: формування цист токсоплазми у мигдалевидному тілі, а це ключова структура мозку, яка відповідає за страх, емоційну пам’ять і реакцію на загрозу. Далі токсоплазма включає власні гени для синтезу тирозин-гідроксилази – ферменту, який бере участь у створенні дофаміну. В результаті в мозку інфікованих гризунів підвищується рівень дофаміну, особливо в лімбічній системі. А це змінює реакцію на ризик і страх: страх змінюється на цікавість.
💡 Відбувається так зване ПЕРЕКОДУВАННЯ ФЕРОМОННОЇ ІНФОРМАЦІЇ (епігенетичне ремоделювання нейронів): у здорових мишей запах сечі кота активує мигдалину та гіпоталамус → реакція страху. У заражених мишей цей же запах активує системи збудження і сексуального інтересу, що і спостерігалося в експериментах.
Цікаво, що інфіковані самці щурів стають привабливішими для самок — ймовірно, для ефективнішого розповсюдження паразита статевим шляхом. Це підтверджено у дослідженнях, де самкам пропонували вибір між зараженими і неінфікованими самцями: частіше вони обирали заражених.
Але хіба тільки з поведінкою мишей трапляються зміни?
І тут триллер нейропаразитології розгортається із всією парадоксальністю.
❗Нижче ми обов'язково дійдемо й до вивчення впливу токсоплазми на людину.
💡 У шимпанзе з токсоплазмозом доказово зменшується природна відраза до запаху леопардів. Це спостерігали у заповідниках Уганди: інфіковані особини частіше підходили до міток хижаків. Гієни з інфекцією частіше підходять до левів і гинуть. Це підтверджено польовими спостереженнями в Кенії. Групи гієн тестували на наявність антитіл до T. gondii, а потім фіксували ризикову поведінку та частоту смертей.
💡 Особливо вражаючими стали дані з Єллоустонського національного парку. Дослідники зіставили переміщення пум і вовків за допомогою GPS-нашийників. Виявилось, що в районах із великою щільністю пум, частка інфікованих токсоплазмою вовків була вдесятеро вища.
Заражені токсоплазмою вовки радикально змінювали свою поведінку: демонстрували підвищену агресію, аж у 46 разів частіше ставали ватажками зграї, але потім також дуже часто (у 11 разів) рано покидали зграю. Автори пояснюють результати тим, що наявність T. gondii може підвищувати у вовків рівень тестостерону, збільшуючи агресію під час взаємодії всередині зграї, тому таким вовкам легше стати лідерами. А якщо ватажок інфікований, його поведінка призводить до змінення поведінки решти вовків. Шукаючи запах котячих, лідер підвищує ймовірність, що неінфіковані особини зграї зустрінуть інфікованих пум або їхній послід, через що теж інфікуються. Крім того, неінфіковані вовки можуть наслідувати агресивну та ризиковану поведінку лідера зграї.
Обидва шляхи збільшують шанси зараження вовка токсоплазмою.
А що з людьми?
💡 Згідно статистики, 25–30 % світового населення заражено токсоплазмозом. Африка найбільше (до 60% населення), Європа та Америка десь по-середині (25-30%), Азія найменше (біля 16% населення). Оскільки зараження токсоплазмозом відбувається не лише через котів, але дуже часто через сире м’ясо, зрозуміло, що кулінарні вподобання грають неабияку роль в розповсюдженні серед людей токсоплазмозу.
Токсоплазмоз при адекватному імунному захисті клінічно ніяк не проявляється. Перважна більшість людей навіть не здогадується, що заражені токсоплазмозом. Це типова латентна інфекція. Підтвердити її дуже легко – достатньо здати антитіла й все стане зрозуміло.
Для більшості людей зараження токсоплазмозом не є небезпечним. Токсаплазма може нанести шкоди лише при важкому імунодефіциті. А також при вагітності. Про це треба знати.
Чи впливає токсоплазма на наш мозок?
Відповісти на питання, чи впливає токсаплазма на наш мозок, виявилось не так просто, адже ми вміємо контролювати свої емоції та приховувати бажання. Але вчені взялись за це питання дуже серйозно й намагались докопатись до переконливих доказів.
Одне з цікавих досліджень у Туреччині показало, що серопозитивні водії потрапляли в аварії втричі частіше. Аналогічно до ситуації із вовками, це намагаються пояснити дією токсоплазми на дофамін й тестостерон, що призводить до ризикованої та зухвалої поведінки за кермом.
У іншому масштабному дослідженні, проведеному німцями й опублікованому в 2017 році в "Scientific Reports", учасники виконували завдання на когнітивний контроль за грошову винагороду.
Як виявилось, особи з латентним токсоплазмозом демонстрували помітно знижену реакцію на грошові винагороди й взагалі мотиваційний вплив. А також токсо-позитивні суб'єкти продемонструвати перевагу над токсо-негативними щодо точності реакції в умовах складної когнітивної багатозадачності.
❗Дослідники припускають, якщо говорити простими словами, що хронічне збільшення дофанової сигналізації при токсоплазмозі може покращити нашу поведінкову діяльність у складних ситуаціях. Ми краще приймаємо рішення при небезпеці. Але в той же час наявність токсоплазми знижує чутливість до бажання винагороди.
Інше, більш нове дослідження 2020 року, зроблене французьким вченим, доповнює цю теорію й показує, що поширеність токсоплазмозної інфекції була напряму пов’язана із частотою ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Оскільки потяг до ризику в сукупності із менш зниженим відчуттям страху невдачі притаманні саме інфікованим особам, такі люди набагато охоче розпочинають власний бізнес.
Ці елементи проливають цікаве світло на нашу поведінку та її можливий зв'язок з токсоплазмозом, який зазвичай вважається доброякісним у дорослих.
Однак, не є і негативний зв’язок.
В дослідженнях показано, що у чоловіків, заражених токсоплазмозом, спостерігається більший рівень недовіри та агресії, а у жінок — екстраверсії та імпульсивності.
Намагаючись пояснити, чому в чоловіків та жінок спостерігаються різні, дуже часто протилежні, ефекти впливу токсоплазми, вченими було висловлено припущення, що вони є лише неспецифічними побічними ефектами легкого, але постійного СТРЕСУ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ, викликаного цим паразитарним захворюванням.
❗Ця думка дуже важлива: наразі достоіменно не доведено, чи сам паразит здатен напряму впливати на мозок людини, чи, ймовірніше, це наслідки імунного стримування, яке призводять до так званого хронічного латентного стресу й малопомітних побічних дій.
❗Подібне імунне явище на сьогодні дуже серйозно розглядається в контексті герпетичних інфекцій, особливо вітрянки (зв’язок латентного герпесу та старечої деменції).
Однак, повернемося до різниці між жінками та чоловіками
Відомо, що чоловіки та жінки поведінково справляються з хронічним стресом по-різному. Жінки, які перебувають у стресі, виявляють підвищену екстраверсію; вони більш схильні шукати та надавати соціальну підтримку, об'єднуватися з іншими та вербалізувати свої думки, звертаючись до інших або до себе. На противагу цьому, чоловіки, які переживають стрес, виявляють знижену екстраверсію та, зазвичай, використовують більш індивідуалістичні та антисоціальні (наприклад, агресивні, ворожі) форми подолання.
Так ось в чому причина! У всьому винувата токсоплазма! Чи ні? 😊
Вчені поки сперечаються… Але зачіпок стає все більше...
На додачу з’являється багато неоднозначних свіжих публікацій, які намагаються довести, що токсоплазмоз може бути пов’язаним із розвитком депресивних та суїцидальних настроїв й навіть шизофренії. Але, поки це не точно...
❗ Але точно, що токсоплазмоз вбивчо НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ ПЛОДУ від час вагітності. Тому питання своєчасного обстеження, інформування й дуже ретельного забезпечення безпеки неінфікованої жінки під час вагітності є надзвичайно актуальними. Про це в своєму блозі й на сторінці в ФБ я вже неодноразово наголошував.
Підіб’ємо підсумки
💡Лікар невропатолог проявив неабияку кмітливість, відправивши студентку на дослідження крові на токсоплазмоз. Це дійсно має наукове підґрунтя й широко обговорюється в професійних колах. ❗ Але конкретно в цьому випадку він помилився: у дівчини були НЕГАТИВНІ всі класи антитіл, нульова авідність й відсутній ПЛР в крові й сечі. Дівчина із депресивними проявами ніколи в житті не була знайома із токсоплазмою й вплив цього паразита на її психіку виключається. Ймовірніше тут зіграла сукупність багатьох факторів: хронічний недосип із-за постійних ракетних тривог, здача сесії, нестабільність юнацької психіки й зрештою неабияке виснаження.
Однак дійсно, докази впливу токсоплазми на мозок людини є. Ці докази поки ще слабкі й дуже суперечливі, але думаю з часом більш потужні дослідження дадуть нам переконливі відповіді. У тварин вплив токсоплазми на поведінку беззаперечний й вже ні в кого не викликає сумнівів.
Але ж ми вміємо контролювати нашу поведінку й не дамо хитрощам паразита взяти над собою верх? Чи не так? 😊
Як би там не було, краще дотримуватись профілактичних правил та навмисно себе не наражати на небезпеку підхопити токсоплазмоз. Хороший вплив токсоплазми чи поганий – це дивлячись з якого боку дивитись. Втім, якщо є можливість не хворіти якоюсь інфекцією, краще нею не хворіти.
Всім здоров’я! Бережіть себе!
Джерела та посилання:
Вплив латентного токсоплазмозу на гризунів та людей: скільки цього є насправді, а скільки — галасу в ЗМІ?
https://journals.asm.org/doi/10.1128/mbio.02164-19#skip-link
Чи є Toxoplasma gondii потенційною загрозою дорожньо-транспортних пригод у Туреччині?
https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0379073805006018
Люди з латентним токсоплазмозом демонструють змінену модуляцію винагороди когнітивного контролю
https://www.nature.com/articles/s41598-017-10926-6?utm_source=chatgpt.com
Вплив токсоплазми на поведінку людини
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2526142/?utm_source=chatgpt.com
Фізичний та психічний стан здоров'я жінок, інфікованих токсоплазмою , до та через 3 роки після того, як вони дізналися про свою інфекцію: маніпуляція чи побічні ефекти погіршення здоров'я?
https://www.frontiersin.org/journals/ecology-and-evolution/articles/10.3389/fevo.2017.00144/full
Токсоплазмоз: зв'язок з психічними захворюваннями
https://www.veteringroup.us/articles/GJZ-5-117.php
Токсоплазмоз та зміни поведінки
https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S018155122030022X
Ви впевнені, що вмієте контролювати свої емоції та дії? Впевнені, що дивні вчинки та нестандартна поведінка – це прояви вашої волі? 👀 Який з паразитів здатен керувати нашим мозком?
