Кожного дня улюблений котик чи собачка приносить на собі з прогулянки ненависного кліща. Хтось переймається цим, викручує кліщів та обробляє місце укусу. Хтось не звертає уваги, й кліщі з часом самі відпадають й десь зникають. Домашні тваринки дуже вразливі до кліщового енцефаліту – про це всім відомо. Тому ветеринари їх обов'язково щеплять. Але вакцини від Лайма немає. А чи хворіють на бореліоз наші домашні улюбленці? Чи треба лікувати котів та собак? Взагалі, звідки береться бореліоз у кліщів й хто є найбільшим розповсюдником цієї зарази в нашому середовищі?
Бореліоз, або Lyme disease, часто сприймається виключно як “хвороба людини після укусу кліща”. Насправді ця проблема значно ширша. Ця інфекція торкається цілої екосистеми, де беруть участь кліщі, дикі тварини, домашні улюбленці. Людина в цій системі є випадковим гостем. І глухим кутом або пасткою для кліща в плані його розвитку й передачі бореліозу іншим.
А от тварини є ключовими гравцями в цій паскудній грі. Адже стають осередком передачі та розповсюдження бореліозу.
Перше питання — чи хворіють на Лайма домашні тварини?
Так, хворіють, але дуже по-різному. Собаки та коти абсолютно по-різному реагують на борелію.
Собаки є найбільш чутливими до клінічно вираженого бореліозу: у них інфекція може проявлятися гарячкою, млявістю та навіть характерною переміжною кульгавістю, яка “мігрує” з одного суглоба на інший, а в окремих випадках — навіть тяжким ураженням нирок із розвитком імунокомплексного гломерулонефриту.
Однак, на щастя, це трапляється рідко. Значна частина – навіть правильніше буде сказати переважна більшість – інфікованих собак залишаються безсимптомними. Тобто вони стають НОСІЯМИ борелій, вже здатні заражати інших кліщів, але САМІ НЕ ХВОРІЮТЬ.
Носійство – ключове поняття. Таке трапляється часто із різними патогенами і в людському організмі. Прикладів дуже багато – кишкова паличка, сальмонельоз, менінгокок, навіть в комусь сенсі віруси (герпеси) тощо. Носійство – це стан, коли організм контактує зі збудником, іноді навіть тривалий час або пожиттєво його зберігає, але не розвиває клінічно значущої патології; для багатьох природних інфекцій це не виняток, а правило.
Говорячи про бореліоз у собак треба чітко розуміти, що наявність антитіл у ще не означає, що потрібно лікувати домашнього улюбленця: це лише свідчення контакту з борелією, а не обов’язково клінічної хвороби.
Тим не менш, оскільки домашні собаки можуть приносити кліщів у житло і таким чином збільшувати ризик контакту людини з інфікованим паразитом, постає логічне питання:
Друге питання – чи потрібно лікувати домашніх улюбленців?
Відповідь тут цілком раціональна: лікування показане лише тоді, коли є клінічні прояви хвороби. Якщо собака має симптоми, які схожі на бореліоз – ветеринари застосовують антибіотики (найчастіше той самий доксициклін) протягом кількох тижнів, і зазвичай спостерігається швидке клінічне покращення. Якщо ж тварина просто має антитіла без симптомів, лікування вважається не потрібним, оскільки це не змінює прогноз і не усуває потенційного носійства. Тим паче що вже завтра собаку може вкусити новий кліщ.
Профілактичне призначення антибіотиків після укусу кліща у тварин не рекомендується. Значно ефективніше зменшити кількість укусів кліщів. Захист для домашніх тварин — це насамперед регулярне використання акарицидних препаратів (таблетки, нашийники), огляд шерсті після прогулянок, особливо в теплу пору року, та обмеження доступу до високої трави і чагарників у сезон активності кліщів. Для власника це має подвійне значення: він захищає і тварину, і себе.
А що з котами?
З котами ситуація значно краща.
Домашні коти звісно, що також можуть інфікуватися Borrelia burgdorferi, і це підтверджується аналізами, але клінічно виражений бореліоз у практично ніколи не розвивається.
Імунна система котів ефективніше контролює бактеріальне навантаження на ранніх етапах, не дозволяючи інфекції поширюватися в тканинах. Взагалі, імунна відповідь котячих менш схильна до імунопатологічних механізмів, які частково у собак і зазвичай у людей призводять до запалення суглобів. Іншими словами, коти частіше входять у стан “тихого носійства”, де інфекція є, але скарг немає.
І саме це нам привідкриває хитру особливість хвороби Лайма: для бореліозу важлива не лише присутність збудника, а й характер відповіді господаря. Простими словами – треба не тільки вміти вбивати бактерії, а ще вміти не пошкоджувати свої власні тканини. А так виходить далеко не завжди.
Знову ми, як не крути, торкаємося теми автоімунного ураження. Бо це ключовий момент дуже багатьох захворювань. Не тільки ревматичних. А й інфекційних також.
Але ми відволіклись. Повернемося до тварин ))
Дикі тварини - головні розповсюджувачі кліщів
Якщо перейти від домашніх тварин до дикої природи, картина стає ще цікавішою. Основними резервуарами борелій є дрібні ссавці, передусім гризуни, які інфікують кліщів під час їхнього живлення; при цьому самі вони майже не хворіють, перебуваючи в стані еволюційного балансу з інфекцією.
Кліщі роду Ixodes переносять борелії між тваринами і людиною, але не передають їх потомству через яйця, тому кожне нове покоління кліщів повинне знову “заразитися” від резервуарних господарів. Тобто кусати й кусати нову потенційну жертву.
А от цікаво, що великі тварини, такі як олені, відіграють зовсім іншу роль: вони зазвичай взагалі не хворіють на бореліоз, зате добряче підтримують чисельність кліщів, забезпечуючи їм можливість завершити життєвий цикл.
У результаті найбільшу небезпеку для людини становить не одна конкретна тварина, а вся ця система: гризуни як джерело інфекції для кліщів, великі ссавці як фактор зростання їх популяції і самі кліщі як вектор передачі інфекції.
Безпосередньо щодо України, схоже до американських оленів, у нас критично важливу роль для підтримання популяції кліщів виконують великі ссавці: козулі та кабани. Хижаки (лисиці, вовки) можуть інфікуватися, але їх роль у передачі значно менша; вони радше “епізодичні господарі”.
Але що цікаво, у нас в гру вступають ще одні «гравці» – птахи! Птахи не тільки підтримують інфекцію, але й розносять інфікованих кліщів на великі відстані. І наще щастя, що українські птахи літають в теплі безпечні країни й не літають в сусідню Польщу, Німеччину чи наприклад Австрію – тоді б на наші території повернувся в вірус кліщового енцефаліту...
Підсумок
Якщо узагальнити, то найбільш небезпечними для людини є не окремі тварини, а комбінація: дрібні резервуарні господарі (гризуни, птахи) + висока щільність кліщів, яку підтримують великі ссавці. Людина потрапляє в цей цикл випадково, але достатньо регулярно.
Аналізуючи все це, стає зрозуміло, що “перемогти” Хворобу Лайма як інфекцію екосистеми неможливо простими методами. Можна лише ефективно знижувати ризики.
Тому самий головний принцип – це контроль контакту людини з кліщем. Це найефективніший і найреалістичніший шлях: інформування населення, правильний одяг у лісі, використання репелентів, огляд тіла після прогулянок.
На друге місце виходить епідеміологічний контроль – зменшення чисельності кліщів у локальних зонах ризику: обробка парків, дитячих майданчиків, територій навколо будинків, особливо в ендемічних регіонах. А також косіння високої трави на прибудункових теріторіях та парках.
І на третьому місці контроль кліщів через домашніх тварин: регулярна акарицидна профілактика у собак і котів, бо вони фактично є “транспортом” кліщів у наше житло.
Однак, бореліозу боятися не потрібно. Своєчасне лікування та правильна діагностика закривають всі питання та дають можливість не боятися прогулянок, любити природу та не боятися своїх домашніх улюбленців.
Всім здоров'я!
А чи хворіють на бореліоз наші домашні улюбленці? Чи треба лікувати котів та собак? Взагалі, звідки береться бореліоз у кліщів й хто є найбільшим розповсюдником цієї зарази в нашому середовищі?