


Спокійний інтелігентний чоловік. Вік – трохи за 60. Ввічливий, цікавий, сором’язливий. Питає, що краще попити для печінки. Просте питання, але явно не простий підтекст. Дивлюсь в очі – трохи жовтуваті, майже непомітно. Шкіра якась пастозно-бліда, але не жовта, нормальна. Весь вигляд каже про якусь невимовну втому та розчарування. Розпитую, що сталось…
Розповідь не хитра. Важка травма. Перелили кров. Потім, через багато років, щось десь перевіряли, як хотів донором стати – відмовили. Докладно не пояснили. Сказали, що печінка хвора. Порекомендували дообстежитись. Робота, діти, хлопоти-турботи… Пролетіло ще кілька років. А потім стало щось не так. Звернувся вже до лікаря. Сказали гепатит. І назвали суму для лікування. Чолов’яга зважив все і вирішив… просто періодично десь щось пити для печінки. Особливо, коли припече. Так пройшло ще кілька років...
Імунна система з таким типом “ворогів” розправляється дуже жорстоко. Вбиває разом із зараженою клітиною. В даному конкретному випадку – гине клітина печінки. Коли ми здаємо біохімію печінки (маркери ураження печінки) – ми бачимо кількість внутрішньоклітинних ферментів (АЛТ та АСТ), які вийшли, в основному, із пошкодженого гепатоцита (клітина печінки). Тобто, роблячи такі аналізи, ми оцінюємо опосередковано, як багато зараз вмирає клітин печінки.

На щастя, таке буває вкрай рідко, та, в більшості випадків, одужують від гепатитів А, Е та В нормально, без особливого лікування. (Іноді, якщо імунна система слабка, гепатит В може перейти в хронічний. Гепатит Е дуже небезпечний для вагітних. Це велика окрема проблема).

Проте гепатит С – найхитріший. Вірус, що викликає гепатит С, дуже коварний та підступний. Уникаючи прямої атаки, ховаючись та поводячи себе наче як безпечний сусід – вірус гепатиту С оселяється в печінці на десятиліття. Імунна система не в змозі його знайти та повноцінно вбити. І такі схованки погано закінчуються: через багато років пошкодження печінки стають практично незворотними. Це все вже дуже серйозно та лікується надзвичайно складно. А буває, що й зовсім невиліковна ситуація – набутий цироз або рак печінки.
Попри те, що від гепатитів А, Е та В людина одужує зазвичай самостійно, є ще й дуже ефективні вакцини. Вакцини від А та Е рекомендуються мандрівникам в екзотичні країни. Від В взагалі рекомендовано щепитись всім без вийнятку, адже неочікуваних шляхів зараження доволі багато (вакцинація від гепатиту внесена в календар профілактичних щеплень) – з метою уникнути важкого перебігу чи хронізації процесу.
Від гепатиту С вакцини, нажаль немає. Занадто сильно це мутуючий вірус, є багато складнощів для побудови та індукції адекватної імунної реакції. Вже пройшли роки, і ніяк не вдається створити щось ефективне.
Поступивши в інтернатуру, я пам’ятаю величезну кількість пацієнтів, які не могли вилікуватись та просто… кожні півроку лягали у відділення, щоб медикаментозно підтримувати печінку та розтягувати час до трагічного фіналу.
Відкритий HCV (вірус гепатиту С) в 1989 році розплющив очі на жахливу причину цирозу та раку печінки. З того часу розпочався активний пошук вирішення проблеми. Адже, в світі виявили декілька сотень мільйонів заражених, з яких кожного року помирало до 1-1,5 млн людей. Глобальна проблема потребувала вирішення. Фармацевти створювали проміжні продукти, проте останні не давали необхідного ефекту.
Переломний момент цієї історії випав на той час, коли я працював в гепатологічному центрі м. Києва. Я встиг побачити та відчути всю глибину відчаю людей, яких неможливо було врятувати. Так, на той час вже були винайдені непогані препарати – інтерферони. Але повноцінного ефекту явно не вистачало. Шалена вартість, тривале виснажуюче лікування, важкі побічні дії, протипокази – для багатьох цей вихід був закритий.

Далі події розгорнулись дуже неочікувано: на вимогу світових лідерів та громадськості було дозволено іншим країнам виробляти чудодійні ліки – американський гігант був позбавлений права на унікальний патент. Так з’явились дженерики. Ціна стала доступною. Уряди багатьох країн розгорнули безкоштовні програми для населення.
