Хвороба Лайма. Лікування бореліозу

ЗОЛОТИЙ ВІК ГЕПАТОЛОГІЇ

01.10.2023

День відкритих дверей в клініці

21.11.2023

Published by Євген Ігорович on 01.10.2023

Категорії

Блог

Про бореліозну еритему та строки обстеження

Перше, про що хочеться нагадати: ЕРИТЕМА – пляма, яка з’являється на місці укусу – не є обов’язковим симптомом. Так, вона є специфічним та ДОКАЗОВИМ проявом хвороби Лайма. Але не обов’язковим. По даним французьких епідеміологів, близько 70% інфікованих бореліозним кліщем мають еритему. В інших джерелах описуються й менш оптимістичні цифри. Навіть і 40%. Тому правило НОМЕР ОДИН: вкусив кліщ, треба через 20-25 днів обов’язково перевіритись на антитіла. Бо пропустити хворобу Лайма легко. А лікувати потім складно та довго.

Друге. Часто кажуть, що якщо кліщ присмоктався та був на шкірі менше 24 годин, він не встигає інфікувати людину. Але самі дослідники оговорюються: це потребує ще додаткових досліджень. Одним словом, ЦЕ НЕТОЧНО. Людині, як показує практика, важко точно визначити, скільки часу вже пройшло з моменту присмоктування. Тому повертаємось в пункт ПЕРШИЙ. Вкусив, краще не ризикувати й перевіритись.

Помилки профілактики

Третє. Існує екстрена профілактика. В перші 72 години можна зупинити розвиток захворювання.

Є загальноприйнята офіційна позиція, яка наразі переглядається: згідно американських та європейських рекомендацій для профілактики хвороби Лайма в перші 72 години (від укусу зараженого кліща) варто прийняти однократно 2 таблетки доксицикліну. Але!

Але насправді, це вже не відповідає дійсності. Це не допомагає. Це не ефективно.

Постійно приходять пацієнти, з велитенськими еритемами, з позитивними аналізами, які пропили таку профілактику та все одно захворіли. Випадків накопичилось вже достатньо, аби констатувати, що такий підхід не є ефективним.

Американці помиляються?

Справа в тому, що всі офіційні рекомендації мають переглядатись та час від часу корегуватись. Це нормальний процес. Все змінюється. Мікроорганізми намагаються пристосуватись та перехитрити імунну систему. Вчені шукають нові ліки або удосконалюють схеми лікування. Так само і в контексті хвороби Лайма. Накопичений досвід неодмінно призведе до зміни протоколу. Це лише питання часу та бюрократичних затримок.

Практика – великий помічник. Вона допомагає поставити правильні акценти та вчасно зорієнтуватись, хоча теорія трохи “відстає”.

Отже, як правильно?

У випадку високого ризику зараження профілактика доксицикліном для дорослих складає 5 діб, а не одну. Наразі це перевірений та ефективний алгоритм швидкого реагування. Антибіотик для профілактики приймається в випадку, якщо точно відомо, що кліщ укусив не пізніше 72-х годин та є зараженим. В усіх інших випадках – коли кліщ не досліджений, пройшло більше часу тощо – на 20-25 день обов’язково треба здати кров на аналізи. І тоді буде зрозуміло, чи треба лікуватись, чи ні.

Тим не менше, вживати НАВМАННЯ антибіотики після кожного укусу не рекомендується. Адже переважна більшість кліщів є незаразними.

Як дізнатись, чи відбулось зараження одразу після укусу?

Одразу – ніяк. Лише антитілами на третьому тижні. Але якщо кліщ був невідомо скільки присмоктаний, та тим паче він позитивний на борелію (можна перевірити методом ПЛР чи інфікований кліщ - це робиться одразу після укусу, в перші 72 години) – ризик високий і варто розглянути призначення екстреної профілактики. В усіх інших випадках – пункт ПЕРШИЙ.

Кожного кліща, який вкусив треба розглядати як потенційно зараженого. Це робиться не для накручування паніки, не для морочення голови пацієнтам. Ні. Просто таким чином можна уникнути пізнього звернення до лікаря та не допустити хронізації бореліозу.

Профілактика бореліозу

Якщо сказати так, як написано на всіх інформплощадках – щоб захиститись від кліщів треба надіти в жару довгі рубашки, шкарпетки заправляти в штани, не ходити по високій траві та кожні півгодини оглядати один одного з голови до ніг – більшість навіть не дочитає до кінця. Це нереально. Правильно, але нереально. Тому треба шукати компромісні рішення.

Використовувати нормальні репеленти (ті, які містять N,N-диетилтолуамід), після прогулянки оглядати тіло, власникам присадибних ділянок вчасно стригти траву, власникам собак та котів слідувати за тваринками тощо. І не панікувати. Від укусу кліща до хвороби дуже далеко. Правильний алгоритм дії попереджує всі негаразди.

Позитив. Не все так погано

Кліщі не падають з дерев на голову, не бігають за нами немов вовки. Ні. Вони сидять на траві чи кущах, невисоко, на рівні зросту дрібних чи середніх ссавців. Бо саме ссавці є їх головною мішенню для полювання. Людина їх не цікавила б, якби не заходила не в свій ареал існування. На думку кліщів, ми маємо сидіти вдома та не вештатись по лісах та парках.

Звісно, що більшість кліщів НЕ Є ЗАРАЗНИМИ. В самих найгірших ендемічних регіонах частота заражених кліщів становить не більше 25% (приблизно. Ніхто не порахує точно). В більшості випадків цей показник досить незначний. Тому боятись присмоктаного кліща не варто, вірогідність отримати захворювання через нього є невисокою. В контексті бореліозу вся увага зосереджена на протидії хибній безпечності та нехтуванні простим правилам своєчасного обстеження.

БОРЕЛІОЗ ГАРНО ЛІКУЄТЬСЯ, якщо це робити своєчасно. Своєчасно, це умовно встигнути до 4-5 місяців від зараження. Якщо в цей проміжок часу підтвердити захворювання, пролікуватись та закрити всі питання – нічого не станеться.

Висновок

Якщо вкусив кліщ, через 21 день треба здати кров на антитіла до бореліозу. Це золоте загальноприйняте правило. Не треба здавати раніше, це нічого не дасть. Це марна трата часу та грошей. Ще не встигнуть виробитись імунні клітини, нічого в крові не видно. 21 день – це не пізно, це нормально. Якщо аналіз негативний – все добре. Можна забути про кліща. Якщо позитивний – не повезло, але теж нічого страшного, треба просто вчасно пролікуватись.

Кліщів боятись абсолютно не потрібно. Більшість із них не заразні. Якщо вже вкусив, просто треба вчасно перевіритись та спокійно закрити це питання. Навіть найгірший варіант – отримати позитивні результати – досить спокійно вирішується вчасним правильним лікуванням.

🕷Про кліщів написано вже достатньо. Інформація доступна. Але суперечки та міфи продовжують жити своїм життям. А пацієнти плутаються й продовжують робити помилки. Давайте розберемось!