

Про холеру було відомо з давніх часів, але ви дуже здивуєтесь, якщо почуєте, що до 19-го сторіччя страждала на цю страшну хворобу лише Індія. Священні обряди та культ навколо бурхливих вод Гангу уносили кожні декілька років не тільки бруд, нечистоти та тіла померлих, а й тягнули на той світ за собою десятки тисяч життів.


Історія перемоги над холерою знає багато поважних імен. Серед них, в першу чергу – англійський анестезіолог Джон Сноу, який в 1849 році довів, що шляхом розповсюдження є заражена вода. Не можна пройти повз великого Пирогова, який дуже серйозно займався розгадкою вбивчої таємниці холери й одним з перших впроваджував дезінфекцію й санітарію.
У 1892 році, коли лютувала холерна епідемія в Європі, Хавкін першим ввів власну вакцину самому собі, ставши національним героєм Франції, та заслужив величезний авторитет у Луї Пастера.
Завдяки винайденню Хавкіна, епідемію 1896 року в Індії було ліквідовано, а українського вченого в Індії з тих часів шанують як божество, називаючи так само як і Ганді, Махатмою – тобто "батьком нації", а також "великим білим цілителем". Іменем Хавкіна було названо створений ним інститут у Бомбеї – найбільший центр з вивчення чуми і холери у Південно-Східній Азії. Він єдиний українець, якого королева Великої Британії нагородила одним із найвищих орденів.

Хоч в 20-му сторіччі про холеру знали вже багато, вона продовжувала вбивати. Щойно закінчилась Друга світова війна, аж в Єгипті розгорілась чергова епідемія. За перші три місяці холера вбила 20.000 людей із 30.000 захворілих. Влада Єгипту через гуманітарні кордони отримувало вакцину, але вже було пізно. Щеплення було здатне лише попереджувати. Але не лікувати.


