Від перелому лапи у собаки, до пошкодження печінки у ветеринара
Аналіз кліща на бореліоз. Навіщо? Як? Коли? Відповідаємо на питання
11.04.2024
👏👩🎓 Вітаємо нашого невролога з поверненням із насиченого клінічного стажування в США!
16.05.2024
Робота ветеринара цікава, але точно не проста. Здоровезний волохатий «пацієнт» не пояснить чітко, що саме у нього болить, не повідає свою історію хвороби, а от вкусити чи хоча б поцарапати – однозначно спробує. Лікар, якого умовно назвем Сашком, вже до цього звик. Сміючись, він залюбки розповідає про десятки випадків, коли йому довелось і приймати антибіотики профілактично, і щепитись від сказу, і промивати рани, йнавіть самому звертатись до лікарів. Тягар професії, одним словом. Але історії у ветеринара Сашка цікаві.
Остання виявилась навпрочуд заплутаною. Довелось підключати інфекціоніста…
Несподівана знахідка
Сталось все десь півроку назад. Колоритний здоровезний собака, під час уколу так сильно та різко смикнувся, що шприц, повний крові глибоко проколов ветеринару руку. Оскільки недуга пса була пов’язана з кліщами, Сашко одразу, не гаючи часу, зробив собі повноцінну екстрену профілактику потужними антибіотиками й особливо не переймався. На тому мабуть історія би й закінчилась, якби не аналізи…
Так співпало, що ветеринар за зиму декілька раз хворів на ГРВІ. Чи то діти заражали, чи сам десь підхоплював, не принципово, проте Сашко щось збентежився, що з організмом щось не так, якийсь він став слабкий та вразливий до інфекцій. Щоб довго себе не накручувати, лікар врешті решт вирішив пройти нормальний чек-ап – повноцінно перевірити свій організм. І по аналізах несподівано дізнався, що й нього… Пошкоджена печінка…
Що що, а от гепатит ветеринар ніяк не сподівався у себе діагностувати. Перевіривши всі вірусні маркери, які виявились негативними, зависло у повітрі питання – чому ж тоді страждає печінка?
Історія почалась розкручуватись цікавіше
Спочатку на допомогу прийшов всезнаючий гугл та горе-радники. Хтось побачив в аналізах залишки перенесеної раніше хвороби Лайма, адже Сашко неодноразово мав справу з кліщами та із зараженою тваринною кров’ю. Вчепившись в неспецифічні показники імуноблоту, «радники» побудували грандіозну теорію хронічного бореліозу, десь вичитали про лайм-гепатит та вже морально почали готувати Сашка, що він приречений на довічне лікування від ненависного всюдисущого захворювання.
Історія почалась розкручуватись цікавіше
Але Сашко так просто не здався, та пішов шукати, хто допоможе йому розібратись.
Ветеринар звернувся до поважного професора.
Специфіка професорських консультацій полягає в тому, що досвідчені фахівці звикли, що до них звертаються дуже складні та заплутані пацієнти. Простих легких консультацій у такого рівня лікарів практично не буває, тому є ризик потрапити в оману й «нарватись» на замудрьонні відповіді й потужні схеми лікування. Так само сталось і з Сашком.
Дивлячись пронизливим поглядом поверх окулярів, поважний професор детально опитав ветеринара, звів до купи всі факти, професійні ризики та дані, й призначив пацієнту купу складних додаткових обстежень та тривалу потужну схему лікування від екзотичних паразитів. На його думку, Сашко однозначно заразився від своїх волохатих кусючих «пацієнтів» й потребує серйозного лікування.
Але Сашкові щось не сподобалось лікування. Якийсь професійний лікарський запобіжник спрацював. Інтуїція підсказала, щось тут не так. Занадто все важко, занадто серйозно. І медикаменти щось дуже потужні, й зрештою скарг то, якщо чесно, немає. Так, аналізи погані, печінка страждає та гепатит прогресує, але ж жодного іншого симптому, притаманного паразитарним інфекціям.
Ветеринар вирішив почути ще одну альтернативну думку та звернувся до іншого лікаря – до інфекціоніста.
Невеличкий ліричний відступ
В медицині все складно. Іноді занадто складно. Але при всьому цьому треба вміти не заплутатись у трьох соснах, й кожну непросту проблему вміти розкласти, як то кажуть, по поличках. Спростити насткільки це можливо. Колись у школі нас так вчили на уроках алгебри – щоб знайти відповідь, складний вираз спочатку треба спростити. У медицині так само, як, рештою, і скрізь у житті.
Обидва лікаря гарно поспілкувались. Підштовхуючи один одного до правильних роздумів та питань, коло проблеми швидко звузилось. Хвороба Лайма відійшла в сторону, адже ветеринар був досвідченим та знав як та чим вчасно лікуватись. Екзотичні паразитози теж не підтвердились. Зосередились на печінці.
Виявилось, що Сашко був колишнім бодібілдером, щось у молодості собі приймав для кращої фігури та рельєфних м’язів, частенько любить приймати парацетамол при кожному ГРВІ. Одним словом, печінка дещо таки скомпрометована, залишилось лише здогадатись, який токсичний фактор діє зараз непомітно, але тривало.
Інфекціоніст ненароком розповів ветеринару про один свій яскравий випадок, коли лікував дівчину, майстра по манікюру, у якої розвинувся гострий важкий токсичний гепатит на лак. То була цікава історія, вона закінчилась хепі-ендом, але дівчина із-за індивідуальної непереносимості акрилових речовин була змушена міняти професію.
Прихована небезпека
Неочікувано Сашко пожвавішав, радісно підхопив цю тему та розповів про своє припущення.
Виявляється, ветеринар про це теж вже думав. І навіть вже почав проводити спостереження, обмежуючи вплив… ПОЛІМЕТАКРИЛОВИХ РЕЧОВИН!
Обидва лікарі переглянулись. Інфекціоніст здивувався, чи правильно почув та зрозумів, що сказав Сашко. Так, все правильно.
У своїй роботі ветеринар використовував для зовнішньої фіксації при переломах у собак швидко застигаючі пластмаси, поліметакрилові матеріали. На додачу використовуючи інгаляційний наркоз летючими речовинами, які теж доказово мають побічні дії у вигляді печінкового ураження. Ветеринар розповів, як після кожної такої операції у нього зазвичай довго болить голова, трохи нудить, погіршується короткочасно стан. Але оскільки такі новітні технології дуже зручні та ефективні, на ці «незручності» якось не звертав уваги та терпів. Працювати в респіраторі чи під витяжкою якось Сашко не здогадався, але інтуїтивно, останній місяць, поки самостійно розбирався із своїм здоров’ям, він припинив робити такі операції.
Відповідь була під носом
Коли разом з інфекціоністом обоє медиків хронологічно розібрали аналізи, все чітко співпало – щойно Сашко припинив працювати з інгаляційним наркозом та пластмасами – печінка сама, навіть без лікування, почала відновлюватись.
Уважно прочитавши детальну інформацію про обидві речовини, все стало на свої місця.
У ветеринара беззаперечно має місце гострий токсичний гепатит.
На яку саме речовину, сказати складно. Можливо, на обидві одразу. Але сумнівів немає. Чи то грубе порушення техніки безпеки праці з небезпечними речовинами, чи індивідуальна непереносимість певних хімічних речовин, чи скомпрометована у минулому печінка – щось з цього відіграло вирішальне значення.
Рекомендації напросились самі прості – уникнути токсичного впливу, й тоді лікування взагалі ніяке не потрібно.
Ця історія дуже повчальна. Скільки ще медиків, не тільки ветеринарів, а також будівельників, малярів та інших професій навіть не здогадуються про непомітне поступове отруєння себе хімікатами? Як важливо та корисно хоча б іноді проходити профілактичні обстеження, аби вчасно зреагувати та припинити шкодити своєму організму. Окремо знову підіймається питання критичної важливості техніки безпеки та контролю над її виконанням.
Історія з Сашком має позитивний фінал. Розумний ветеринар швидко навів порядок на своєму робочому місці, впевнено одужує та тепер точно буде уважнішим до свого здоров’я.
Чого всім і бажаю! Бережіть себе! Не хворійте!
Сталось все десь півроку назад. Колоритний здоровезний собака, під час уколу так сильно та різко смикнувся, що шприц, повний крові глибоко проколов ветеринару руку. Оскільки недуга пса була пов’язана з кліщами, Сашко одразу, не гаючи часу, зробив собі повноцінну екстрену профілактику потужними антибіотиками й особливо не переймався. На тому мабуть історія би й закінчилась, якби не аналізи…
