Загадка століття: чому в Україні немає кліщового енцефаліту, коли в Європі його повно?
ПЕРША КУЛЯ У СЕРЦЕ ВІЛ. Чи стане 2025 рік – роком перемоги над ВІЛ?
15.04.2025
Що робити, якщо вколовся голкою від невідомого шприца? Чіткий покроковий алгорим дій
26.05.2025
Скажу відверто, зачепив сильно мене той факт, що поки вся Європа десятиліттями вже мучиться від енцефалітних кліщів та вигадує, як захищатись, в Україні з цим питанням все гаразд. Випадки реєструються поодинокі, й взагалі останніми роками геть відсутні.
Ну просто якась містика. Можна, звичайно, подумати, що енцефалітні кліщі просто не люблять борщ, бояться української люті чи всі повтікали в Європу за пошуком кращого життя та смачнішої крові. Але в це віриться, погодьтесь, якось не дуже. Хоча зараз теорій іноді таких понаслухаєшся, що й коментувати якось незручно…
Але ж факт очевидний: дані за 2020 рік – Чехія: 849 підтверджених випадків, Німеччина: 704, Австрія: 243, Словаччина: 147, Польща: 197. Серед всіх європейських країн найзаразнішою вважається Литва...
Тим часом Україна: за 29 (!) останніх років (1990–2018) зареєстровано всього 459 випадків кліщового енцефаліту, переважно з ендемічної Волинської області та Криму, плюс випадки, пов'язані з подорожами. Останні десять років взагалі одиничні випадки на рік.
Тобто в Чехії майже 1000 випадків за рік, а в Україні 459 за 29 років? Саме так!
Що ж таке? В чому секрет? Як таке могло статись?
Глава перша: Епідемія з тайги і геній на прізвище Зільбер
Все почалося з тихого жаху на Далекому Сході. Попри тортури та нелюдські умови, завдяки яким кривавий радянський режим «освоював» свої дальні рубежі, у 1930-х роках радянські вчені вперше зафіксували якесь незрозуміле прокляття серед працівників віддалених регіонів: молоді здорові чоловіки, переважно лісники та мисливці, раптово впадають у кому, а потім або помирають, або залишаються паралізованими.
Одним із піонерів у вивченні цієї хвороби був вірусолог Лев Зільбер, який у 1937 році очолив експедицію до Хабаровського краю. Працюючи прямо на місці, він із колегами вперше виділив вірус кліщового енцефаліту та довів його зв’язок із кліщами роду Ixodes.
Подяка від НКВД
Але відплата за сенсаційне відкриття була, м’яко кажучи, дивна: Лева Зільбера після повернення в москву кидають за грати! Винахідника та засновника радянської вірусології заарештували, звинувативши в тому, що він начебто сприяв в поширенню щойновідкритого кліщового енцефаліту серед військових і навіть привіз вірус для зараження жителів москви. Генія кинули за грати та відправили на каторгу…
Зворушливо, що перебуваючи в ув'язненні, Зільбер в умовах тундри з ягелю отримав дріжджовий препарат проти пелагри (хвороба, обумовлена недостатністю вітаміну PP та амінокислоти триптофану) і врятував життя сотням ув'язнених, що гинули від повного авітамінозу. Але отримане ним авторське свідоцтво на винахід було записане на ім'я «НКВД»… Отакої...
Взагалі, все життя цього геніального вченого пронизано трагічним болем та яскраво характеризує демонічне відношення до людей радянської влади. Це був вже другий термін ув’язнення Зільбера із трьох. Перший він отримав за схожих обставин: після перемоги над чумою в Нагірному Карабаху в 1930 його відразу ж звинуватили в спробі спровокувати епідемію чуми в Азербайджані.
А останній третій строк вчений отримав в 1940 році за відмову працювати над бактеріологічною зброєю… Але Лев Олександрович і тут не зламався. Під час неволі, за підтримки ув’язнених, які за махорку ловили Зільберу мишей і щурів для експериментів, вчений провів блискучі експерименти та в ході досліджень сформулював нову концепцію походження ракових пухлин від впливом вірусів.
Наприкінці життя вдача трохи таки посміхнулась Зілберу. Завдяки клопотанню багатьох небайдужих митців, вчених та медиків, в 1944 році Льва Олександровича звільнили й за досягнення присудили Сталінську премію.
Влітку друга приємна подія в житті вченого: в 1945 року Зілбер знайшов і вивіз до СРСР свою сім'ю — дружину, сестру дружини і двох синів, що вціліли в німецьких робочих таборах, де вони провели більше трьох років.
В тому ж 1945 році Зілбер був обраний членом щойно створеної Академії медичних наук СРСР, призначений науковим керівником Інституту вірусології АМН СРСР і очолив відділ вірусології та імунології пухлин Інституту епідеміології, мікробіології та інфекційних хвороб АМН СРСР, де і працював всі наступні роки. Помер великий вчений в 1966 році.
Глава друга: Павловський, природна осередковість і перший удар по безпеці кліщів
Поруч із Зільбером в експедиції працював ще один великий вчений та поворотний персонаж цієї історії — Євген Павловський, який запровадив революційне поняття "природна осередковість". Його сенсаційна на той час ідея полягала в тому, що збудники хвороб живуть не просто в людині, а в цілісній екосистемі — з кліщами, мишами, птахами. Так народилась концепція «природної осередковості» інфекцій, що й досі лежить в основі сучасної епідеміології.
Говорячи простими словами, Павловський виголосив ідею, яка змінила уявлення про інфекції: оскільки вірус знаходиться в кліщах, а кліщі не живуть у вакуумі – вони — частина екосистеми. І щоб знищити кліщовий енцефаліт, треба знищити цілу екосистему! Все логічно!
І СРСР цю ідею взяв собі на прапор!
Ми майже підійшли впритул до розгадки, чому кліщовий енцефаліт майже зник з просторів радянського союзу, але залишився в Європі...
Глава третя: Коли небо стало хімічним
В післявоєнний стан на сцену виходить інший гравець. Але цього разу це не ім’я. Це назва речовини: ДУСТ або більш відомий хімікат як… ДДТ: Дихлордифенілтрихлорметан. Хімічна формула: C14H9Cl5. Речовина, яка не лише вбивала кліщів, а буквально стерилізувала землю.
Синтезований ще в далекому 1874 році, зіркою хімікат став у 1939, коли швейцарський хімік Пауль Мюллер відкрив його інсектицидні властивості. У 1948 році Мюллер отримав Нобелівську премію за відкриття, яке дало світу зброю проти малярії, тифу і, звичайно, кліщів.
СРСР взяв цю речовину з американського ленд-лізу і зробив з неї символ перемоги над природними загрозами. Літаки АН-2, гусеничні танки-опилювачі, ранцеві обприскувачі — вся техніка працювала на ДДТ. Ліси, поля, дитячі табори, санаторії, дороги, колгоспи — все оброблялось, навіть під снігом.
Так почалася епоха великого знищення кліщів!
Масштаби в СРСР були грандіозні:
-
понад 250 тисяч тонн ДДТ з 1946 по 1990 роки;
-
20 000 тонн щороку в пікові періоди;
-
найвища інтенсивність — в Молдові, де обсяги в 13 разів перевищували середні по СРСР.
-
Заводи: Вурнари (Чувашія), Сумгаїт, Чапаєвськ, Дзержинськ
Ефект від ДДТ також був просто колосальний:
у Сибіру кількість кліщів зменшувалась у десятки разів; деякі райони декларували повне знищення популяцій кліщів; захворюваність на енцефаліт миттєво почала падала в рази. Очевидці тих подій в один голос стверджують, що навіть в 80-х роках мандрівники та туристи кліщів практично не зустрічали в своїх числинних походах.
ДДТ активно використовували в Радянській Україні, білорусі та особливо в Молдові, як частину широкомасштабної протикліщової та протималярійної кампанії в СРСР.
В Україні ДДТ застосовували для боротьби з комахами-переносниками інфекцій (вошами, москітами, кліщами), зокрема у лісистих регіонах Карпат, Полісся та Криму, де були природні осередки кліщового енцефаліту. Також активно використовувався в аграрних регіонах для боротьби з сільськогосподарськими шкідниками.
Молдова була однією з найбільш "оброблюваних" республік СРСР — рівень використання ДДТ тут був у 13 разів вищий, ніж середній показник по СРСР. Основна мета — боротьба з малярією, але паралельно знищувались і кліщі, що позитивно вплинуло на зменшення випадків кліщового енцефаліту.
Глава четверта: Плата за перемогу
Але якщо вам здається, що все звучить надто ідеально, ви маєте рацію. Бо ця перемога виявилась пірровою.
ДДТ вбивав не лише кліщів. Він проникав у ґрунт, залишаючись там роками. ДДТ проникав у рослини, молоко, м’ясо, жир. Він потрапляв у птахів, тоншив їхні яєчні шкаралупи, вбивав зародки. Почали страждати люди: дихлордифенілтрихлорметан накопичувався в жирі, передавався з молоком дітям, псував печінку, мозок, гормональну та репродуктивну системи. Він став тінню, яка залишалася навіть у поколінні дітей, народжених за десятиліття після останньої обробки.
В 1970-х роках в Європі, США та СРСР офіційно забороняється ДДТ. Світ швидко та радикально переходить на інші, більш безпечні інсектициди. Але в СРСР попри офіційну відмову, на практиці, його використовували аж до розпаду Союзу. Бо ДДТ дешевий, й не було змоги чи скоріше бажання замінити його на більш безпечні хімікати.
У відомій книзі вченого та письменниці Рейчел Карсон «Безмовна весна» (анг. «Silent Spring») розповідається про наслідки забруднення навколишнього середовища ДДТ та іншими пестицидами. Назва книги говорить про те, що після використання ДДТ та подібних хімічних речовин у деяких регіонах зникли цілі популяції співчих птахів. За повідомленням вчених, у птахів, схильних до дії ДДТ, шкаралупа яєць стає настільки тонкою, що тріскається до вилуплення пташенят, що і призводить до їх загибелі.
«Безмовна весна» стала однією з книг, що найбільше продаються в контексті цієї історії, і їй приписують величезний вплив на активізацію сучасного екологічного руху.
Сьогодні ДДТ заборонений у більшості країн світу згідно зі Стокгольмською конвенцією, а використовується лише для боротьби з малярією в Африці — як крайній захід.
Післямова
Історія з боротьбою проти кліщового енцефаліту епічна та дуже неоднозначна. Цивілізований світ зрозумів, що таким шляхом боротись з інфекціями занадто небезпечно, й повернув в іншу сторону. Європейські країни, які особливо потерпають через ендемічні осередки кліщового енцефаліту (перш за все, Австрія) масово вакцинують дітей незабаром після народження та використовують менш токсичні хімікати для боротьби із кліщами. Це працює. Рівень зараженості є відносно невисоким та має тенденцію до зменшення. Як я вже неодноразово розповідав, найбільше в європейському регіоні потерпають переселенці, які не знають про небезпеку енцефаліту й не вживають своєчасно профілактичних заходів.
Україні в якомусь сенсі повезло, адже природні осередки кліщового енцефаліту були давно знищені в радянський період й вірус поки не повернувся назад в екосистему. Щось заважає вірусу енцефаліту наразі розширюватись на наших територіях, чогось йму бракує. Але це дуже хиткий стан. Різкі глобальні зміни клімату на планеті можуть швидко змінити цю ситуацію…
Тому варто було б мабуть подумати епідеміологам та екологам про більш-менш безпечні методи знезараження та профілактики, аби контролювати популяцію кліщів та не давати їм так стрімко розповсюджуватись. Адже глобальне потепління та інші фактори дали не так давно змогу вийти на сцену іншій серйозній небезпеці – хворобі Лайма... Борелія знайшла шляхи як повернутись в наш регіон, але то вже зовсім інша історія...
Джерела та посилання:
A brief tale of two pioneering moments: Europe's first discovery of Tick-Borne Encephalitis (TBE) virus beyond the Soviet Union and the largest alimentary TBE outbreak in history
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1877959X24000074?via%3Dihub
DDT - A Brief History and Status
https://www.epa.gov/ingredients-used-pesticide-products/ddt-brief-history-and-status
Tick-borne encephalitis vaccine uptake, effectiveness, and impact in Sweden from 2018 to 2022
https://www.nature.com/articles/s41598-025-86968-y
Arbovirology and Cold War Collaborations: A Transnational History of the Tick-borne Encephalitis Vaccine, 1930-1980
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1877959X24000074
Tick-borne encephalitis cases recorded in Ukraine over 1990–2018
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7359923/
Чому в Україні кліщі не несуть одну із найнебезпечніших зараз – кліщовоий енцефаліт, коли в Європі його повно? Що ж таке? В чому секрет? Як таке могло статись?
Сідайте зручніше, бо далі буде одна з епічних історій, повна дискусій та неоднозначностей. Ми з вами зараз рушимо в подорож крізь лісові нетрі, архіви радянської науки та розплутаємо цю дивну загадку.
