Check-up “Жіноче здоров’я” – пакет для щорічного скринінгу жіночого здоров’я
31.10.2024Магія лікування застуди
11.11.2024
Що ж таке мононуклеоз, чому його не варто боятись, а також причини, чому підлітки стають його улюбленою «цільовою аудиторією»
Мононуклеоз — це інфекційне захворювання, яке спричинене герпес-вірусами, або вірусом Епштейна-Барра, цитомегаловірусом та ще деякими вірусами. Втім, зазвичай коли говорять про мононуклеоз, мають на увазі саме гостру Епштейн-Барр інфекцію (EBV).
Сам термін «мононуклеоз» - це ніщо інше, як ПЕРША зустріч із цим герпесом. Його симптоми нерідко нагадують банальну застуду: біль у горлі, лихоманка, втома, збільшення лімфовузлів. І хоч у перші дні захворювання батькам може здатися, що це щось серйозне, насправді мононуклеоз зазвичай протікає відносно спокійно і не потребує госпіталізації. Втім, про все по-порядку.
Про EBV вірус - цікаві факти
Вірус Епштейна-Барр (EBV) - це ДНК вмісний вірус, який приховує чимало цікавих фактів і наукових загадок. Його називають одним із найпідступніших вірусів. Після гострої хвороби – мононуклеозу – цей герпес-вірус залишається у нашому організмі на все життя. EBV — справжній «мастер маскування», адже після первинного зараження він ховається... В самих імунних клітинах, в В-лімфоцитах (!) та ще додатково в епітеліоцитах.
Під час мононуклеозу (першої зустрічі) ДНК вірусу проникає у ядро імунних клітин, створюючи унікальне явище - імморталізацію, або безсмертя В-лімфоцитів.
Цікавим є факт, що кількість В-лімфоцитів, що несуть вірусну ДНК, у здорових людей є постійною і становить приблизно 1 на 105—106 лімфоцитів. Але цитотоксичні Т-лімфоцити та природні кілери (NK-клітини) обмежують розповсюдження та тримають кількість «безсмертних» EBV -інфікованих В-лімфоцитів під жорстким контролем протягом всього життя. Якщо імунна система сильна й потужна, все буде гаразд. А якщо ні?
Саме в цьому моменті й криється прихована небезпека: імунодефіцит (ВІЛ, трансплантація органів) та генетичні аномалії можуть сприяти порушенню цього балансу. Й заражені «безсмертні» В-лімфоцити з вірусною ДНК можуть спричинити онкологію.
Однак, таке буває вкрай рідко. Й практично не стосується людей з нормальним імунітетом. Є віруси набагато небезпечніші. Тому боятись герпесів не варто. По даним статистики, до повноліття більше 90% населення вже мають знайомство з EBV, що клінічно ніяк не проявляється.
Чому підлітки дуже вразливі до мононуклеозу?
Дуже просто: бо вірус Епштейн-Барру передається слиною. Не дарма мононуклеоз ще романтично називають «хворобою поцілунків». Насправді цей тип герпесу люди підхоплюють зазвичай ще в дитячому садочку, коли плюються, кусаються, облизують іграшки та п’ють з бутилочок друзів. Але романтична назва прижилась краще.
Важливим є той факт, що клінічно здорова, перехворіла вже давно, людина може заражати інших, адже періодично вірус Епштейн-Барру з'являється в слині. Це важливий момент, оскільки багато хто з медиків, побачивши позитивний ПЛР в слині, не знаючи цього нюансу, одразу ставлять пацієнту діагноз хронічної Епштейн-Барр інфекції. Але це невірно. В слині EBV може періодично бути присутнім. Це така особливість співіснування цього герпесу з нашим організмом.
Рання діагностика мононуклеозу може здатися складною, адже його симптоми на початку нагадують звичайну застуду чи навіть грип: біль у горлі, слабкість, підвищення температури. Саме тому більшість людей і не знають, коли саме перенесли першу зустріч з Епштейн-Барром. Але є кілька специфічних ознак, на які варто звернути увагу. Наприклад, збільшені лімфовузли на шиї та набряк мигдаликів, помірне збільшення печінки чи селезінки, тривала температура й виражена слабкість.
Лабораторно діагностується мононуклеоз зазвичай доволі просто: аналіз крові покаже специфічні ранні антитіла, й в крові буде позитивний ПЛР. Ще можна побачити атипові мононуклеари.
Лікування мононуклеозу зазвичай симптоматичне.
Основне правило — відпочинок!
Організм потребує часу для боротьби з вірусом, тому важливо дати йому змогу відновитися. В більшості випадків достатньо забезпечити знеболювальні засоби при болю в горлі, жарознижувальні при високій температурі, а також багато пити.
Головне — уникати фізичних навантажень, особлива увага на селезінку, адже під час хвороби вона може бути збільшеною і дуже вразливою. Це дійсно важлива порада: потрібна тимчасова заборона на спорт та виражені активності, які можуть призвести до розриву селезінки. А печінку важливо не перезавантажувати непотрібними ліками. Їй теж не просто.
Повторюсь: для більшості випадків мононуклеоз не потребує спеціальної терапії.
Противірусні, антибіотики та гормони використовуються тільки при важкому ускладненому перебігу. Основне завдання — допомогти організму дати собі раду із симптомами. Тобто забезпечити достатньо рідини, відпочинку, а також, за необхідності, знизити тривалу температуру.
Здивовані?
Жодного специфічного «суперлікування» не потрібно — просто треба дати організму час і не заважати побороти вірус.
Найгірше, що можна зробити при мононуклеозі, – це панікувати і намагатися приймати зайві ліки.
У минулому лікарі пробували активно використовувати антибіотики, поки не було остаточно доведено, що при вірусних інфекціях вони не лише не допомагають, але й можуть при мононуклеозі викликати важкі алергічні реакції. Особливо, ампіцилін і амоксицилін.
Якщо переплутати мононуклеоз з якимсь ГРЗ й почати приймати амоксицилін – незабаром може з’явитись неприємна лякаюча висипка. Тож якщо лікар пропонує вам антибіотики при діагнозі «мононуклеоз», краще уточнити: чи є в цьому реальна необхідність? Антибіотики призначають лише при бактеріальних ускладненнях.
Хвороба сама собою рідко залишає серйозні наслідки, якщо пацієнт дотримується спокою. Натомість зайві «експерименти» з імунними препаратами або самовільне вживання противірусних ліків може нашкодити більше, ніж сам вірус.
А стрес, як відомо, також не найкращий друг імунітету – особливо під час одужання.
Паніка навколо EBV і мононуклеозу часто пов'язана з недостатньою поінформованістю. Треба знати, що вірус залишається в організмі , але активується дуже рідко – переважно при серйозному ослабленні імунітету. Переважна більшість людей навіть не знає, що вже давно перенесла цю інфекцію.
Це означає, що антитіла (класу G) є у більшості з нас й залишаться в крові НАЗАВЖДИ. Хто не знає цього, згодом може стати жертвою шахраїв чи любителів «лікувати» неіснуючі хвороби, якщо ставити діагноз по самих антитілах. Не забувайте - для діагностики рецидивів чи хронічного перебігу обов'язково перевіряється кров на присутність самого віруса методом ПЛР.
