Чому ми не хворіємо протягом року двічі на грип? Як поміряти силу імунітету?
Магія лікування застуди
11.11.2024
Раді повідомити, що наш чудовий терапевт, лікар-пульмонолог вищої категорії, Тетяна Станіславівна після лікування знову повертається до активного прийому та консультацій й готова надавати свою кваліфіковану допомогу!
22.01.2025
Світ сповнений загадок. Взаємодія нашого організму з навколишнім середовищем є однією з цих дивовижних загадок.
Ви ніколи не замислювались, чому люди на одні інфекції хворіють часто, на інші рідко, а на деякі взагалі лише раз в житті? Як «поміряти» та визначити цю властивість, часто чи рідко має людина хворіти? Скільки раз? Який треба зробити аналіз, щоб переконатись, що не захворієш, наприклад, на грип?
Ці питання давно вже цікавлять людство. Помічено, що не обов'язково всі члени сім'ї хворіють одночасно. Відомо, для прикладу, що ротавірус вражає зазвичай дітей, й досить рідко торкається дорослих. Грипом, навіть в самий важкий сезон, далеко не всі хворіють й є великий відсоток невразливих людей. Також при масових отруєннях або спалаху гепатиту А завжди знайдеться той, кого нічого "не бере". Перелічувати можна нескінченно. В чому секрет? Як це поміряти наперед?
Три типи інфекцій
Умовно всі інфекції можна поділити на три типи, в залежності від того, як наш організм на них зреагує
Перша група, це ті інфекції, при яких наша імунна система робить все, навіть ціною власних клітин та здоров’я, аби ліквідувати непрошених гостів.
Часто це закінчується бідою – в полум’ї битви згорають усі: здорові й заражені клітини разом із збудниками та імунними клітинами перетворюють наше тіло на одну суцільну рану. Людина може навіть загинути. Виражена інтоксикація, поява небезпечних, ушкоджуючих власні тканини, імунних клітин, генералізована відповідь всіх ланок імунітету – все це виглядає не дуже весело. Безумовно, ціль – одужати! Але якою ціною...
Одразу згадуються страшні пандемії чуми, тифу, грипу в минулому, фульмінантний гепатит й нещодавній ковід.
На щастя, наш організм за століття непогано загартувався до боротьби з такими вірусами як грип, гепатит тому більшість людей легко й впевнено одужує навіть без ліків. Саме важливе – а це імунний баланс – вибудований та відточений. Без балансу ніяк.
Тим не менш, завжди ховається небезпека, якщо є супутні генетичні або набуті хвороби імунітету. Тому ці хвороби навіть сьогодні є досить небезпечними. Й добре, що є ліки. Чуму, тиф та подібні жахливі речі людство на щастя вже подолало.
Яскраві сучасні приклади таких інфекцій, крім грипу, це тропічні африканські лихоманки, кір, гепатит А, Е, В, кишкові інфекції тощо. Імунна відповідь настільки потужна та багатогранна, що потім після одужання розвивається довготривалий (грип, ковід, ротавірус, сальмонельоз) або навіть довічний, імунітет (кір, паротит, гепатит А та В).
Як довго тримається імунітет після одужання?
Дослідників дуже цікавило питання, як довго людина здатна мати імунітет проти повторних заражень.
Для цього можна міряти різні ланки імунітету. Але самі популярні, доступні та дешеві, це, звісно, антитіла. Їх поміряли при багатьох інфекціях.
Кір, гепатити, краснуха, паротит дають ДОВІЧНИЙ пожиттєвий імунітет. Антитіла будуть присутні назавжди. Ці віруси є стабільними генетично і не мають значної мінливості, як, наприклад, вірус грипу. Це означає, що антитіла та цитотоксичні Т-лімфоцити й «клітини пам’яті», вироблені після перенесеної інфекції, залишаються ефективними протягом усього життя.
А ось після перенесення сальмонельозу антитіла будуть утримуватись вже лише тимчасово – від кількох місяців до 2 років.
Антитіла до ротавірусу, вважається, можуть зберігатися протягом 3-4 років кількох років після епізоду хвороби або вакцинації, забезпечуючи помірний захист від повторного зараження. Протягом життя людина формує досить потужний набір потрібних клітин пам'яті на різні штами ротавірусу, й стає вже не такою вразливою, як дитина.
Щодо ієрсініозу, а це підступна й дуже непроста інфекція (викликає аутоімунні зриви у вигляді артритів), антитіла тримаються від кількох місяців до року й навіть більше. Більшість людей не помічає взагалі ієрсінії, хворіють легко й майже неопмітно. Але є певна частка населення, генетично схильних до ураження суглобів. Для них ієрсініоз є дуже небезпечним.
А ось антитіла до респіраторних вірусів тримаються недовго із-за мінливості та частих мутацій. Наприклад, до риновірусу антитіла зазвичай зберігаються лише протягом кількох місяців. Через велику кількість різновидів риновірусу імунітет є короткочасним, що призводить до частих повторних інфекцій.
При COVID-19, як ви пам’ятаєте, ми самотужки робили одними з першими в світі подібні дослідження, й показали, що антитіла тримаються щонайменше 1,5 року. Інші дослідники підтвердили ці дані та показали, що це не лише «антитіла пам’яті». Нейтралізуючі антитіла при ковіді можуть зберігатися 8 місяців, а може й довше. Людина може хворіти ковідом повторно, але значно легше та без смертельних ускладнень.
Грип та антитіла
Цікаві дослідження проводили щодо вивчення тривалості імунітету після грипу. Адже є популярна народна думка, що хворіє людина на грип раз в 4-5 років. Експерименти на мишах показують, що антитіла обох класів, і «М», і «G» (а в контексті одужання від грипу антитіла М важливіші) тримаються аж 18 місяців. На людях вже отримано підтверджуючі переконливі дані за 6 місяців. Хоча на практиці видно, що імунний захист триває значно довше.
Саме тому ми не можемо за сезон захворіти на грип двічі, за умови, що у нас все в порядку з імунітетом.
До речі, вакцинація від грипу, попри численні ще недоліки, доволі ефективна. Її наразі ще складно порівнювати та оцінювати відносно природного набутого протигрипозного імунітету, але зроблена завчасно й на правильний штам, може спрацювати. Адже загальновідомо, що основна проблема грипу, це неймовірно шалена здатність до мутацій, які обходять імунний захист й профілактичні зусилля. Тому тривалого імунітету вакцинація дати поки що не може й потрібні ревакцинації проти нових мутованих штамів грипу.
На сьогоднішній день вивчена грипу та пошук ефективних методів профілактики й лікування залишаються вкрай актуальними. Дослідження тривають. Адже постійна поява нових агресивних штамів досі є проблемою для вразливих груп ризику.
Чому при антитілах все рівно хворіють вдруге?
Тим не менш думати, що лише антитіла утримують надалі людину від зараження, не є правильним. Наявність антитіл – це не завжди "імунна броня". Вони можуть бути маркером перенесеної хвороби, але не обов'язково гарантією захисту. Деякі віруси й бактерії уникають дії антитіл завдяки мутаціям.
Якщо описати, для прикладу, протисальмонельозний імунітет, одразу стає зрозумілим, як все не просто.
Одужання від сальмонельозу залежить від роботи як вродженого, так і набутої імунної системи:
Макрофаги і нейтрофіли захоплюють і знищують Salmonella, у шлунково-кишковому тракті виділяються речовини, які перешкоджають росту бактерій, прозапальні цитокіни (IL-6, IL-1β, TNF-α) допомагають активувати захисні механізми, такі як підвищення температури тіла, яка ускладнює виживання бактерій, Т-клітини активують макрофаги для ефективнішого знищення бактерій, а також допомагають у виробленні антитіл, цитотоксичні Т-кілери знищують клітини, інфіковані Salmonella, а в той час антитіла нейтралізують бактерії й допомагають їх знищувати за допомогою фагоцитозу.
Саме тому, лише наявність антитіл, через роки не завжди спроможна зупинити повторне зараження. Все працює в комплексі. Треба щоб працювали й інші ланки. Особливо Т-клітинні та вроджені неспецифічні. З часом їх активність падає. І це теж певна захисна реакція. Інакше перенавантажена імунна система почала б давати збої.
Для того, щоб визначити стійкість імунітету та здатність уникати повторних заражень, треба робити складний комплекс: оцінювати рівень активності цитотоксичних Т-клітин, визначати потужність неспецифічних ланок (натуральні кіллери, здатність утворення інтерферону та інш), розділяти антитіла на різні класи та співвідношення.
ОДНАК, НАВІТЬ ПРОСТІ ЗАГАЛЬНІ АНАЛІЗИ АНТИТІЛА, ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО.
Це вже показник, що людина буде хворіти легше. А також це безцінний маркер, який допомагає ставити діагноз та розібратись, чи хворіє людина вперше, чи зустрічалась вже з «незнайомцем».
Другий тип інфекцій - хронічні хвороби
Саме в контексті другої групи інфекцій, які мають тривалий хронічний перебіг, часто протікають приховано й непомітно, антитіла грають дуже важливу роль для діагностики.
Вірусний гепатит С, хвороба Лайма, хронічний гепатит В, глистні інфекції просто й дуже точно діагностуються аналізами на антитіла класу G.
АЛЕ ВЖЕ ПІСЛЯ ЛІКУВАННЯ ІМУНОЛОГІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ СЛІД ІНТЕРПРЕТУВАТИ З ОБЕРЕЖНІСТЮ.
Антитіла після перенесеного та пролікованого гепатиту С залишаються в крові пожиттєво. В той час як після пролікованої хвороби Лайма можуть бути присутніми від 6 до 12 місяців, й навіть більше. Незнання цього призводить до помилкових висновків та даремного переліковування бореліозу.
Щодо антитіл після лікування гельмінтів взагалі точні доказові дані є дуже відносними та суперечливими й лікарі спираються на більш точні методи діагностики та власний накопичений досвід лікування й спостереження.
Третій тип інфекцій – персистуючі латентні
І самий обережний підхід щодо оцінювання аналізів на антитіла слід робити при інфекціях, які назавжди залишаються в нашому організмі. Мова йде про різні герпесвіруси, токсоплазмоз, стафілококки, стрептококки та багато інших.
Так сталось, що взвісивши всі «за і проти», наш імунітет вирішив, що ліквідувати герпесвіруси не вийде без катастрофічної шкоди для організму в цілому. Тому наш організм притримується політики "стримування" та контролю над патогенами. Аналіз на антитіла тут грає значно меншу роль, лише як підтверджуючий доказ давнього інфікування. Оцінити, чи треба допомагати "стримувати" таких небезпечних "квартирантів" серйозними ліками чи все під контролем й втручання не потрібне вже оцінюється методом ПЛР. Щоб довести наявність патогену в крові, лікворі й т.п., що є неприпустимим для нормального стану.
АЛЕ НЕ ПРОСТО НАЯВНІСТЬ АНТИТІЛ. ЦЕ САМА ЧАСТА ПОМИЛКА ГІПЕРДІАГНОСТИКИ АБО ЗАЧІПКА ДЛЯ ШАХРАЇВ.
Висновок
Таким чином, антитіла – це важливий, але не єдиний фактор захисту. Вони допомагають нам швидше одужувати, полегшують перебіг хвороби, допомагають рідше та легше хворіти й є важливими маркерами для діагностики. Але для ефективного захисту потрібна гармонійна робота всієї імунної системи. Тому імунітет треба берегти, підтримувати здоровим способом життя та загартовувати.
Джерела та посилання:
https://journals.asm.org/doi/10.1128/cvi.00374-14
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/379030/
https://liksprava.com/index.php/journal/article/view/451
https://www.ajtmh.org/view/journals/tpmd/57/6/article-p656.xml
https://academic.oup.com/jid/article-abstract/186/5/593/2191062?redirectedFrom=fulltext
Ви ніколи не замислювались, чому люди на одні інфекції хворіють часто, на інші рідко, а на деякі взагалі лише раз в житті? Як «поміряти» цю властивість, часто чи рідко має людина хворіти? Який треба зробити аналіз? Як працює наш імунітет та як захищає від інфекцій?
