В попередньому дописі про ангіну ми обговорювали небезпеку, яку приховує особливий вид стрептококу – гемолітичний стрептокок групи А, якого ще називають піогенним стрептококом. Небезпека полягає в розвитку аутоімунного ураження й появі такої небезпечної хвороби, як ревматизм.
Сьогодні поговоримо про те, як цього не допустити.
ЛІКУВАННЯ
Саме ефективне й раціональне попередження будь-якого аутоімунного захворювання – не допускати навіть натяку на його появу. Тим паче, коли мова йде про відомий й вже досліджений механізм його розвитку.
Тому ОСНОВНЕ ПРАВИЛО профілактики ревматичних ускладнень – це своєчасна діагностика та лікування стрептококової ангіни.
Основним методом лікування стрептококових інфекцій (особливо ангіни та фарингіту) є антибіотикотерапія.
Лікування повинно розпочатися протягом 9 днів після початку симптомів, щоб запобігти розвиткові ревматичної лихоманки.
У випадках, якщо ангіна була пролікована несвоєчасно, з помилками або ускладненнями (реактивний артрит – тимчасові болі в суглобах) або є ознаки вже існуючого ревматичного процесу, треба обов’язково звернутись до ревматолога й розглянути питання вторинної профілактики.
Тривалість вторинної профілактики залежить від наявності ускладнень:
Без кардиту: 5 років або до 21 року (що довше).
З кардитом: 10 років або до 40 років (що довше), або навіть довічно.
На цьому, звісно, можна було б поставити крапку, але в реальному житті все складніше. Є маса важливих нюансів та питань, які турбують кожну маму та батька, коли хворіє їх дитина.
Гіпердіагностика
Звісно, на перше місце виходить небезпека гіпердіагностики.
Налякані батьки можуть сплутати звичайне червоне горло при банальному ГРВІ з небезпечною ангіною й почати при кожній лихоманці та болях в горлі одразу давати антибіотики.
Помиляючись, з переляку, кожного разу й даючи антибіотик, врешті решт можна добряче нашкодити дитинці, адже ГРВІ не лікується антибіотиками (!), не всі запальні захворювання горла потребують миттєвого призначення важких препаратів. А антибіотикорезистентість – взагалі величезна проблема сьогодення.
Тому при підозрі на справжню гнійну ангіну краще завжди звертатись до лікаря, не призначати антибіотики самим собі або дітям без огляду та діагностики.
Пам'ятаємо: запалення слизової горла (фарингіт) можуть викликати майже всі респіраторні віруси, ентеровіруси, герпеси (мононуклеоз) та багато різних бактерій. Ангіна – це гнійні нашарування на мигдаликах. І небезпечний в контексті ревматизму лише – гемолітичний стрептокок.
Коли треба робити видалення мигдаликів?
Постійний хронічний запальний процес в горлі – дійсно небезпечний стан.
Але треба знати, що на сьогоднішній день ТОНЗИЛЕКТОМІЯ (видалення мигдаликів) НЕ є першочерговим методом профілактики ревматизму.
Згідно з сучасними рекомендаціями, тонзилектомія може розглядатися зазвичай в таких випадках:
Часті рецидиви стрептококового тонзиліту (зазвичай більше 6 епізодів на рік), що погано піддаються лікуванню.
Ускладнення, пов’язані з тонзилітом, такі як абсцеси або хронічний тонзиліт, що впливає на якість життя.
Якщо дитина хворіла пару ангіною, це ще ні в якому разі не привід видаляти мигдалики.
Тонзилектомія має допоміжне значення і застосовується лише в разі частих рецидивів тонзиліту або при хронічному тонзиліті, що є дуже небезпечним для розвитку ревматичних ускладнень.
Алгоритм діагностики стрептококової ангіни – як не помилитись?
Логічним постає питання, як відрізнити ангіну "безпечну" від "небезпечної"? Які можна зробити аналізи та на що спиратись при огляді?
На сьогодні золотим стандартом діагностики є клінічні критерії у поєднанні з лабораторними тестами.
1. Клінічні критерії (шкала Centor/McIsaac)
Ця шкала допомагає оцінити ймовірність стрептококової ангіни за такими ознаками:
🔹 Лихоманка >38°C – +1 бал
🔹 Відсутність кашлю – +1 бал
🔹 Збільшені та болючі передньошийні лімфовузли – +1 бал
🔹 Наліт або гіперемія мигдаликів – +1 бал
🔹 Вік:
3–14 років – +1 бал
15–44 років – 0 балів
≥45 років – -1 бал
Інтерпретація результатів:
🔹0–1 бал – низький ризик (антибіотики не потрібні, лабораторні дослідження не потрібні).
🔹2–3 бали – середній ризик (рекомендується лабораторне підтвердження).
🔹 4–5 балів – високий ризик (можна призначати емпіричну антибіотикотерапію або підтвердити лабораторно).
Лабораторна діагностика ангіни
При підозрі на стрептококову ангіну можна підтвердити наявність β-гемолітичного стрептокока групи А такими аналізами:
✅ Експрес-тест на антиген БГСА
Виконується за 10–15 хвилин.
Чутливість ~85–90%, специфічність >95%.
При позитивному результаті призначають антибіотики.
✅ Бактеріологічний посів із зіву
Є золотим стандартом, але триває 24–48 годин.
Використовується, якщо експрес-тест негативний, але є клінічні ознаки.
✅ Загальний аналіз крові (ЗАК)
✅ C-реактивний білок (CRP)
Що таке АСЛО?
В арсеналі діагностики є ще один дуже важливий аналіз. Він називається АСЛО – антістрептолізин-О.
АСЛО – один з показників, із переліку ревмапроб. Використовується для виявлення стрептококової інфекції. АСЛО є антитілами, що виробляються організмом у відповідь на стрептолізин-O – один із токсинів, який продукує Streptococcus pyogenes і який руйнує еритроцити та інші клітини.
Підвищення рівня АСЛО свідчить про перенесену або активну стрептококову інфекцію. Високі рівні цього показника можуть бути ознакою того, що організм виробляє антитіла у відповідь на стрептококовий антиген.
🔹 Підвищення АСЛО зазвичай спостерігається через 1-3 тижні після гострої стрептококової інфекції.
🔹 Пік рівнів АСЛО настає через 3-5 тижнів після інфекції, а потім вони поступово знижуються протягом кількох місяців.
🔹 Постійно високі рівні АСЛО можуть свідчити про хронічну стрептококову інфекцію або про розвиток ускладнень, таких як гострий ревматизм або гломерулонефрит.
🔹 Високий рівень АСЛО може підтвердити, що ревматизм або інше ускладнення розвинулися внаслідок стрептококової інфекції.
🔹 Нормальний рівень АСЛО зазвичай означає, що немає активної інфекції, а зниження рівня після лікування свідчить про ефективність терапії.
ВИСНОВОК
Діагноз стрептококової ангіни ставиться при клінічних симптомах + лабораторному підтвердженні (експрес-тест або бакпосів).
Вірусну ангіну відрізняють від гнійної за відсутністю нальоту на мигдаликах, наявністю кашлю, кон’юнктивіту, риніту.
Антибіотики призначаються лише при підтвердженій бактеріальній інфекції.
Ніколи не займайтесь самолікуванням й при підозрі звертайтесь до лікаря!