ЧАСТИНА 3. Битва за кисень або як два аналізи поховали найвідоміший міф про легені!
Відкриваємо новий пакет – повне обстеження організму жінок 30-40 років
04.04.2025
Наші лікарі продовжують невпинно вдосконалюватись та збагачувати свої навички. Вітаємо Євгенію Олегівну, дитячого онкодерматолога, із участю в Національному дерматологічному конгресі!
08.04.2025
Без кисню людина може прожити 5 хв. Без здорового глузду – все життя. Але це життя буде насичене страхом та постійними втратами. Адже нажитись на чужому невігластві та паніці дуже легко.
При ковіді у багатьох людей з’явились проблеми із легенями. Задишка та нестача кисню стали дуже страшним й серйозним симптомом, із-за якого пацієнти з жахом викликали швидку. Пульсоксиметр став приладом домашнього ужитку, більш звичним на той час, ніж праска чи фен.
Не розуміючи, що відбувається, лікарі почали масово робити важким хворим різноманітні обстеження. До УЗД легень здогадались не одразу. Рентген нічого не бачив на ранніх стадіях. Але коли поставили на потік комп’ютерну томограмму, то побачили на знімках щось дивне й не зовсім зрозуміле: над широкою площею легень ковідних пацієнтів чітко вимальовувались білесуваті «хмари», які красномовно називали «матовими стеклами».
Ці, типові для ковіду зображення, настільки переконливо й грізно були присутні у багатьох хворих, що комп’ютерна томограма миттєво стала ключовим стандартом діагностики, й проценти площі ураження обговорювались на кожному кроці: пацієнти та лікарі раділи, якщо бачили 10%, або з жахом ледь вимовляли, якщо 25 і більше… КТ почали робити всім без розбору. Навіть підліткам…
Лікарі швидко розділились на два великих табори.
В одному, навіть не сумніваючись ні на йоту, стверджували, що це типова пневмонія й одразу призначали по два важких антибіотики. Коли пацієнт одужував, медики впевнено вважали, що це сталось саме із-за призначення антибіотиків й ще більше самостверджувались у своїй правоті. Коли ж пацієнти помирали, казали, що, мовляв, було вже занадто пізно й нічого не вдієш.
Той факт, що одна й та сама картина матових скелець на КТ (площа ураження) могла бути присутня одночасно у безсимптомних пацієнтів, які навіть толком не хворіли, або у одужуючих, або у важких хворих, демонстративно ігнорувався.
Другий табір лікарів ставив під сумнів, що матові стекла це бактеріальна пневмонія, вважаючи, що насправді це прояви вірусного ураження легень, «вірусна пневмонія», «пульмоніт» чи щось на кшталт набряку легень й наполягали на ранньому призначенні протизапальної терапії та розріджуючих препаратів, без використання антибіотиків.
Як виявилось пізніше, помилялись і ті, і другі. Але другі були значно ближчі до правди.
Крапки над «і» розставили вчені. Але для цього потрібна були потрібні час, неабияка сміливість та неупередженість.
Форвардом наукового стріму на той час була Швеція. Шведські вчені не сильно боялись питати у когось дозволу, й сумлінно робили різноманітні дослідження, всупереч «лідерам» думок та настановам «зверху». І один із всесвітньовідомих шведських патологоанатомів, Урбан Хельман, дуже ретельно почав вивчати на розтинах тканину легень померлих від ковіду хворих та робити різні дослідження.
Треба сказати, що по домовленості, начебто із-за питань безпеки персоналу, скрізь по всьому світу всі розтини були заборонені. В тому числі й в Україні. Юридично, це робилось по заяві родичів загиблого, але ні більшість лікарів, ні вчених по всьому світу не хотіли (чи не могли) проявити зацікавленість й зазирнути всередину, що ж насправді відбувається в легенях померлих від ковіду.
А Урбан Хельм зробив. І опублікував свої сенсаційні висновки:
ЛЕГЕНІ ПОМЕРЛИХ ЗАЛИТІ ГІАЛУРОНОВОЮ КИСЛОТОЮ! МАТОВІ СТЕКЛА – ЦЕ ГЕЛЕПОДІБНИЙ КЛЕЙ, ЯКИЙ ФОРМУЄ ГІАЛУРОНОВА К-ТА!
Спочатку мало хто звернув на це увагу. Подумаєш, якийсь збаламошений професор щось там знайшов… Це ж наука. Тут все не точно… І продовжили лікарі далі колоти банками антибіотики, не звертаючи увагу, що це все не дуже допомагає.
Але Хельм не зупинився. Він продовжив дослідження. Його результати були переконливі. Другу опубліковану роботу шведського патологоанатома ігнорувати вже було неможливо, тим паче що за цей час цей інші вчені підхопили естафету. Результати аналізів тканини легень та вмісту бронхів посипались звідусіль. В наукових колах почалось бродіння та прискіпливе вивчення цього питання. Невже гіалуронова кислота так небезпечна? Звідки вона береться в таких кількостях в легенях?
Особисто я про гіалуронову кислоту в легенях вперше почув від свого наукового керівника. Я постійно розповідав в Інституті про ці дивні матові стекла, що вони ніяк не корелюють напряму із важкістю хвороби, що дуже повільно розсмоктуються й пацієнти, які вже одужали, ще місяць-два мають на КТ погану картину, але вже не мають скарг. Сварився із-за неконтрольованого призначення антибіотиків, які ніяк не впливають на вірус, й дуже хотів довести, що ніякі бактерії в ранньому періоді не розмножуються в легенях й це все має іншу причину. Але ж яку…
Мій науковий керівник, володіючи шаленою науковою інтуїцією та маючи широкий кругозір, одразу ще в 2020 році побачила першу скандальну статтю Хельмана, коли ще не було інших робіт. Й запропонувала перепровірити ці висновки. Звісно, ніякого доступу до тканини легень у нас не було, лише кров. І ми вирішили пошукати гіалуронову кислоту в крові. Теоретично, там її не мало бути. Тому ми не сильно сподівались на позитивний результат.
Уявіть собі наше здивування, коли отримані цифри не просто показали присутність велетенських рівнів гіалуронової кислоти в крові, але й пряму чітку залежність з важкістю перебігу ковіду! І це не в легенях. А в крові!
Відкриття нових біомаркерів
Поки Урбан Хельман та інші світові вчені один за одним демонстрували й доводили, що при ковіді гіалуронова кислота просто скаженіє й починає шаленими дозами синтезуватись й заповнювати вміст альвеол, ми глибоко поринули у пошуки причини такого явища.
І несподівано відкрили ще два прямих ковідних біомаркера, при чому першими в світі!
Ми дослідили некодуючі РНК – це такі участки нашого геному, які не відповідають за синтез білків, але регулюють різноманітні процеси в геномі на молекулярному рівні. Є така собі ледь помітна РНК, яка називається HAS2-AS. Назва мало про що говорить, але відомо, що ця РНК регулює синтез гіалуронової кислоти через специфічні ферменти - гіалуронатсинтетази. Ми її поміряли при ковіді та порівняли із ступенем тяжкості хворих.
І ВІДКРИЛИ НОВИЙ БІОМАРКЕР ВАЖКОГО ПЕРЕБІГУ КОВІДУ!
Результати вийшли настільки показовими, що перекрили по значущості навіть прямі цифри по гіалуроновій кислоті! Із допомогою цієї некодуючої РНК можна практично з 88% точністю передбачати, хто буде хворіти важко, а хто легко!
Але пошук глибинних механізмів й на цьому не зупинився.
Вивчення гіалуронової кислоти настільки захопило й просунуло нас глибше, що ми вирішили дослідити зв’язок між синтезом гіалуронової кислоти, нейтрофільними пастками та універсальними механізмами захисту організму від гіпоксії. І знайшли ще один надзвичайно показовий біомаркер, іншу некодуючу РНК, яка відповідає за активність транскрипційних факторів при гіпоксії, а по факту...
МАЄ ЗДАТНІСТЬ БЕЗПОМИЛКОВО ВІДРІЗНЯТИ ВАЖКИХ ХВОРИХ ВІД ЛЕГКИХ ЩЕ ДО ПОЧАТКУ УСКЛАДНЕНЬ!
Третій розділ дисертації присвячений відповіді організму на гіпоксію… І знову були знайдені особливі ефективні біомаркери та беззаперечні докази того, як імунітет може нашкодити, якщо порушений баланс й рівновага…
Написати хочеться ще багато чого, але краще звертатись до першоджерела 😊
Дисертація вже є у відкритому доступі, й останню заключну частину я написав майже у художньому стилі, чим трохи подратував своїх керівників. Але ці складні висновки та результати в такому вигляді будуть легше сприйматись й принесуть більше користі!
На щастя, COVID-19 відійшов у минуле, перестав бути смертельним. Але залишається грип, який кожного року приносить чималу шкоду. А як виявилось, механізми, які описано при ковіді, можуть розвиватись і при грипі. Але, знову ж таки на щастя, в значно меншому ступені. І точно такі ж патологічні події розвиваються при тропічних африканських лихоманках, при септичних станах, при аутоімунних хворобах легень…
Вивчення COVID-19 дало шалений поштовх для вивчення глибинних універсальних процесів, над якими медична наука раніше так глибоко не замислювалась. Думка про те, що критично небезпечним може бути не сам вірус, а власна агресивна відповідь імунітету перевернула наше явлення про віруси й змінила стратегію лікування.
Джерела та посилання про роль гіалуронової кислоти в розвитку набряку легень та пошуку прогностичних маркерів при COVID-19:
E. Dubrovskyi, T. Drevytska, V. Dosenko, D. Story. High level of RNA HAS2-AS1 in the buffy coat of a patient blood sample is a more informative prognostic marker of COVID-19 clinical course compared to the level of hyaluronic acid in plasma.
E. Dubrovskyi, T. Drevytska, A. Portnychenko, V. Dosenko. The expression levels of HIF-1α and the long non-coding RNA HIF1A-AS1 in the buffy coat as prognostic markers for severe COVID-19 outcomes in patients with diabetes and obesity.
http://tubvil.com.ua/article/view/316573
Dubrovskyi E, Drevytska T, Dosenko V. Hyaluronan in lung, in plasma as pathogenic and prediction factor of acute respiratory distress syndrome: A systematic review
https://sct.ageditor.ar/index.php/sct/article/view/578
Hellman, U., (2020). Presence of hyaluronan in lung alveoli in severe Covid-19: An opening for new treatment options?
https://www.jbc.org/article/S0021-9258(17)50371-3/fulltext
Hellman, U., (2024). SARS-CoV-2 infection induces hyaluronan production in vitro and hyaluronan levels in COVID-19 patients relate to morbidity and long-term lung impairment: a prospective cohort study
https://journals.asm.org/doi/10.1128/mbio.01303-24
Без кисню людина може прожити 5 хв. Без здорового глузду – все життя. Але це життя буде насичене страхом та постійними втратами. Чому при COVID-19 у багатьох людей з’являлись проблеми із легенями? Звідки задишка та матові стекла на КТ? Як це принципово змінює стратегію лікування?
