Гарячка Західного Нілу. Незваний гість в наших широтах?
🪖 Наш реабілітолог, Олександр Сергета, вступив до лав ЗСУ.
03.09.2024
Бореліоз та плутанина з антитілами. Чому не завжди треба лікувати позитивні антитіла
13.09.2024
З’явилася нова, незнайома нашому континенту екзотична недуга - гарячка Західного Нілу. Здавалось би - де Африка, а де ми. Чому у нас реєструються випадки зараження? Як її розпізнати й не захворіти? Наскільки все серйозно та чи буде епідемія гарячки Західного Нілу в Україні?
Отже, розбираємось по-порядку. Не все одразу.
Спершу треба наголосити, що розпізнати одразу гарячку Західного Нілу не так просто, адже більшість переносять цю хворобу практично безсимптомно. При чому, ця більшість є абсолютно домінуючою – до 80% взагалі не відчують ніяких скарг. З інших 20 відсотків захворілих, клінічна картина може виглядати як неприємне ГРВІ – з температурою, вираженою інтоксикацією у вигляді болей в суглобах, м’язах тощо.
Згідно багатьох досліджень та світових даних, на важку форму, а це менінгоенцефалітична форма, хворіє не більше 1 % заражених. Це люди із пригніченим імунітетом. Але підкреслюю – тільки в групі імуноослаблених людей.
Більшість навіть не помітять цю хворобу. Тому казати про епідемію, на мою думку, зарано.
Вірує Західного Нілу не є таким новим й давно вже відомий в Африці та інших південних країнах. Але що він зараз робить в північних широтах?
Треба сказати, що вірус Західного Нілу (WNV), який викликає цю хворобу, відомий давно й ретельно вивчений. Цей вірус належить до сумнозвісного сімейства флавовірусів, в родині яких є такі неприємні патогени, як збудники жовтої лихоманки, лихоманки Денге, вірус Зіка й навіть вірус гепатит В. Це все родичі.
Вважається, що до кінця 20-го сторіччя вірусу Західного Нілу не було за межами африканського континенту, де він є ендемічним. Але кліматичні зміни на планеті сприяли його розповсюдженню.
До початку 1990-х років про випадки спалаху серед людей за межами африканського континенту повідомляли нечасто. Зазвичай це були легкі, ледь помітні форми. Однак в 1999 році вірус поширився через Сполучені Штати на південь у Центральну Америку та Карибський басейн і на північ у Канаду. Тоді це призвело до помітної епідемії. Спалахи за участю тварин, часто коней і птахів, періодично реєструвались й надалі в Австралії, Північній Америці, Європі та, зрозуміло, в Африці. Майже через 20 років найбільший спалах відбувся в одному окрузі США. Тоді у 2021 році зафіксували аж 1487 випадки. З того часу вірус Західного Нілу широко поширений на Близькому Сході, у Південній і Східній Європі, Західній Азії та Австралії.
З кінця 20-го сторіччя щось змінилось. Про що може йти мова?
Мова йде в першу чергу про клімат. Адже це прямо впливає на механізм передачі вірусу.
Оскільки зараження людини зазвичай відбувається в результаті укусів заражених комарів, то всі питання навколо гарячки Західного Нілу спершу мають розглядатись через призму механізму передачі.
Комарі заражаються, коли харчуються кров’ю заражених птахів, у яких вірус циркулює в крові. Вірус потрапляє в слинні залози комара й вже потім до людини чи тварини.
Доведено, що людина та крупні свійські тварини є тупиковими в циклі передачі збудника. Від людини до людини вірус не передається! Саме тому ніякої епідемії в північних широтах не трапиться. Адже дуже скоро зміниться погода й зменшиться активність комарів.
Людина НЕ Є НЕБЕЗПЕЧНОЮ, тому що концентрація вірусу в крові у нас недостатня, щоб комар переніс заразу іншій людині.
Таким чином маємо дві важливі складові – птахи та комарі. Птахи є основним резервуаром, в якому циркулює вірус. Комарі є переносниками. Лише у птахів концентрація вірусу достатня для зараження.
Логічно припустити, що коли птах повернувся з теплих країн після зимівлі то й спалах мав бути на початку літа. Але ні. В світі завжди реєструють спалах лихоманки Західного Нілу в кінці літа й на початку осені. Я не готовий беззаперечно пояснити причину цього явища, адже не є знавцем-орнітологом та не знаю специфіку переміщення птахів. Але схоже на те, що треба досить довго часу та чіткі кліматичні умови, щоб збудник спершу розповсюдився серед птахів після їх повернення. А вже потім заражені комарі перетнулись з людиною.
Чи передається вірус тільки через укуси комарів? Як гарячка Західного Нілу потрапила до нас?
Шляхи передачі можуть бути різними. Наприклад, через переливання крові, від матері до дитини чи трансплантацію органів. Але це дуже рідкісні випадки й вони ніколи не призведуть до помітних спалахів. В епідеміологічному розрізі гарячки Західного Нілу ми завжди говоримо про основний шлях передачі. А це трансмісивний. ЧЕРЕЗ КОМАРІВ.
Втім, не думаю, що до нас прилетіли заражені комарі. Теоретично це можливо, якщо якісь там ящики чи коробки з південних країн були швидко доставлені. Це малоймовірно. Все ж таки схиляюсь, що комарі заразились від птахів. І почали кусати людей.
Глобальне потепління та його наслідки
Дійсно, для північних широт гаряка Західного Нілу не є характерною. Втім, жахлива спека цього літа схоже змінила ситуацію. Подивіться на ті зміни клімату, які ми спостерігали цього літа! Ну хіба не Африку ми бачили за вікном протягом цього літа у себе вдома?
Температура навколишнього середовища відіграє важливу роль у швидкості розмноження вірусу та його передачі. Аномальна спека викликає сплеск темпів росту популяцій комарів,спонукає їх частіше кусати людей, скорочує час інкубації від зараження до зараження самих комарів. І на загал ще й прискорює швидкість розвитку вірусу .
В дослідженнях було виявлено чіткий зв’язок між сильною спекою та інтенсивністю спалаху гарячки Західного Нілу у людей. Доведено, що цикл реплікації завершується швидше у комарів при вищих температурах.
Хіба посуха не заважає розвитку комарів?
Зміна температури навколишнього середовища може мати також і непрямий вплив на поширення вірусу. Ми вже казали, що цикл передачі включає птахів як основних носіїв вірусу. В останні роки було помічено, що кілька видів птахів мігрували до місць розмноження раніше в результаті раннього підвищення середньої весняної температури, що є одним із ефектів глобального потепління. Це явище може вплинути на появу та час захворювання в місцях поблизу або вздовж шляхів міграції.
З іншого боку, нам може здаватись, що велика кількість опадів може призвести до більшої чисельності комарів і збільшити рівень спалахів захворювань серед людей.
Однак дослідження показують більш складну картину. Наприклад, сильні опади збільшують поверхню стоячої води, яка необхідна для розвитку личинок комарів. Але сильні опади в свою чергу можуть розбавити поживні речовини для личинок, таким чином зменшуючи швидкість їх розвитку. В свою чегру посуха може сприяти спалаху популяції деяких видів комарів. Під час посухи басейни зі стоячою водою стають багатшими на органічний матеріал, необхідний комарам для швидшого розмноження.
Також посуха призводить до тісного контакту між птахами-господарями та комарами навколо джерел води, що залишилися, і, отже, прискорює цикл зараження і посилення вірусу Західного Нілу у цих популяціях птахів. Особливо важливо, що акваторії можуть бути привабливими для кількох видів птахів, що може збільшити взаємодію між птахами та комарами.
Чому на цьому наголошую?
Бо зазвичай основним джерелом вірусу Західного Нілу є горобці, ворони, зябліки тощо. Але ж це не ті птахи, які мігрують. Ворони не літають в теплі країни. Втім, якось же до них дістається вірус.
Перемішування та скупчення різних видів птахів біля водойм частково пояснює цю прогалину. Втім, це лише припущення.
Зміни клімату порушили природній, звичний для нас, баланс. Тому певні екзотичні захворювання стали можливими. Але ми не Африка. Скоро все скінчиться. Зміна погоди швидко все розставить по місцях. Епідемії не буде.
- Які найтяжчі ускладнення може викликати цей вірус?
Найтяжча форма – це неврологічна. У 1% випадків може розвинутись менінгіт, енцефаліт. Навіть з проявами гострого млявого паралічу. В таких випадках загальний рівень смертності коливається від 4% до 14%, в осіб з імуноскомпроментованим статусом. Тривалість найважчої форми лихоманки Західного Нілу коливається від тижнів до місяців, оскільки більш серйозні клінічні прояви можуть призвести до довгострокових ускладнень.
Втім, переважна більшість одужує. Імунна система здатна справитись із вірусом Західного НІЛу.
Чи формується імунітет до гарячки Західного Нілу?
Звісно! В цьому питання проведено дуже багато досліджень. Наш організм має потужні вроджені засоби протекції від вірусу Західного Нілу, які мають вирішальне значення не тільки для шляхів негайного противірусного захисту, але й для генерації ефективної адаптивної стійкої імунної відповіді.
Як і в контексті інших вірусних захворювань, основний противірусний імунітет формується завдяки Т- і В- клітинній відповіді. Надалі формується тривала імунологічна пам’ять.
Для прикладу, фахівець з департаменту патології та молекулярної медицини Канади Робін Парсон в своїй роботі публікував дані, де показував, що реактивність Т-клітин проти вірусу Західного Нілу у пацієнтів зберігалась протягом 12-місячного періоду поточного дослідження. Особливо примітно, що здатність довго тримати імунологічну пам’ять не залежала від тяжкості перенесеного захворювання та віку. В іншому дослідженні Павло Піаза, вчений з Пітсбурського університету з Департаменту інфекційних хвороб та мікробіології, наводив схожі дані про Т-клітини пам’яті, щоправда, термін спостереження вже був менший.
Як вже було сказано вище, більшість людей навіть не зрозуміють, що могли перехворіти на цю африканську гарячку. Лише по аналізах антитіл можна буде це підтвердити.
Чи існує специфічне лікування, або вакцина від неї?
СПЕЦИФІЧНОГО ЕТІОТРОПНОГО ЛІКУВАННЯ НЕ ІСНУЄ.
В лікуванні важких форм використовується патогенетична та симптоматична терапія, в основному для боротьби з набряком мозку та інтоксикацією. Але є свідчення в літературі про ефективне використання певних противірусних препаратів, якими лікують вірусні гепатити.
Незважаючи на комерційну доступність чотирьох ветеринарних вакцин для КОНЕЙ ( а слід сказати, що коні найбільш потерпають серед свійських тварин на лихоманку Західного Нілу), жодна вакцина для людей не просунулася далі фази II клінічних випробувань. Було зроблено спроби виробити вакцину для використання людьми, навіть було створено кілька вакцин-кандидатів, але жодна з них не має наразі ліцензії на використання.
Тому пріоритетними протиепідемічними заходами є боротьба з переносниками, спостереження за популяцією птахів (миттєве реагування у випадку масової загибелі птахів) й опіка над групами ризику.
ТИМ НЕ МЕНШ, З НАСТАННЯМ ПОХОЛОДАННЯ ПРОБЛЕМА ЗНИКНЕ САМА СОБОЮ.
ВСІМ ЗДОРОВ'Я!
Джерела та посилання:
ПЕРШОДЖЕРЕЛО: Інтерв'ю УКРІНФОРМ від 05.09.2024
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3902365-evgen-dubrovskij-likarinfekcionist.html
Про клімат:
https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rstb.2013.0561
Про імунний захист від гарячки Західного Нілу:
https://journals.aai.org/jimmunol/article/181/2/1563/75909/The-Memory-T-Cell-Response-to-West-Nile-Virus-in
https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0015343
Цікаво, як так сталось, що в Україні й інших північних країнах опинились такі дивні хвороби? Адже навряд чи до нас прилетіли заразні комарі. Як вона потрапила до нас?
