

Це сталося давно. Ще під час мого перебування в інтернатурі.
Інтерном бути дуже цікаво. Ходиш таким собі хвостиком по лікаря свого, в рот заглядаєш, радієш кожному дорученню. Що більше останніх, то цікавіше. Досвід набираєш. Потім у своїй практиці все знадобиться.
Мій куратор згодом дозволила допомагати вести палату: приймати хворих, спілкуватися з пацієнтами та родичами, оформляти документи. Я намагався робити все сумлінно, щоб не втратити довіри. Палату вести – цікаво. Багато чому можна навчитися.
І ось надійшла до нас у відділення жінка, років 45 із сином. У сина вірусний гепатит, йому показано стаціонарне лікування, а вони іногородні, не київські. Плюс були нюанси із вживанням наркотиків, і мама дуже просила дозволити залишитися із сином у палаті. Щоб допомагати і приглядати. А точніше не допустити, щоби син знову взявся за старе. Такий собі нагляд та контроль. Взагалі так не заведено, але пішли назустріч. Двомісна палата, мама із сином, поклали. Оформили обох.

Щоб було все правильно, оформили дві історії хвороби. Сина на лікування, маму формально. Будь-який пацієнт, поступивший в лікарню, на наступний день зобов'язаний здати повний перелік аналізів. Так має бути. Ось син здав, і його мамі довелося теж здавати. Та чому б і ні. І безкоштовно, і цікаво для самої себе. І тут... Кульмінація...
Діагностичний пошук розпочався. Купа досліджень і все дарма. Жодних серйозних захворювань, які могли б стати причиною розвитку гепатиту.. Вірусні гепатити виключили. Аутоімунні теж. Жирового гепатиту немає. Попередній діагноз - гепатит неуточнений... Таке собі…
Почали лікування: крапельниці щодня, гепатопротектори тощо. Мама в шоці, перелякана, нічого не розуміє. Та й ми також.

Так пролетів місяць. Підлікували обох. Аналізи покращали, вже справа йде до виписки. Але у матері діагнозу досі немає. Точніше діагноз є, але він нікого не влаштовує. І от випадково, в коридорі, вже перед випискою жінка запитує мене, так, між іншим:
Я одразу побіг у кабінет до свого куратора з новиною, що нарешті маю діагноз. Діагноз тепер дійсно з'явився. Правильний та зрозумілий – токсичний гепатит. Тепер усе стало на свої місця.
Як потім з'ясували, оцет п'є вона вже давно (розведений звичайно), по склянці на тиждень начебто. Вже точно не пам'ятаю. Але сказати відверто, виглядала вона добре. Може й справді допомагає таке, ось тільки ще кілька років, і був би цироз печінки. А там уже дуже швидко від краси мало що лишиться. Цироз печінки страшне захворювання...
Чи можуть процедури по омолодженню призвезти до гепатиту? Що сталося з жінкою?
