

Дитинство – чарівна пора. Коли можна плюнути в обличчя кривднику, вкусити за пальці нахабного сусіда або крадькома поцупити недоїдений пиріжок у товариша. А саме неймовірне блаженство – це облизати чужу іграшку. Ну хіба не круто? Проте, крім нас, дитинство дуже полюбляє і вірус Епштейн-Барра (EBV, або герпес 4-го типу). Йому надзвичайно вигідно використати дитячу відвертість, цікавість та прямоту й заразити якомога більше людей.
Мононуклеоз, а саме так називається гостра EBV-інфекція, ще називають «хворобою поцілунків». Адже тим везунчикам, яким повезло не бути обпльованими чи покусаними в дитинстві, загрожує зараження під час романтичної пори зустрічань. Вірус, який передається слиною, не оминає такого шансу, й дозаражує закоханих вже гарантовано.
Згідно статистики, 95% населення вже до зрілого віку мають антитіла після перенесеної EBV-інфекції.

На цьому можна було б і зупинитись, але вірус навчився «домовлятись» з нашим імунітетом. Не знаю, що вони пообіцяли один одному, але справжні вбивці – імунні клітини – вирішили не добивати вірус Епштейн-Барру та залишити його квартирувати в наших епітеліальних клітинах. За єдиної умови – не висовуватись за межі дозволеного ареалу проживання. Ось так і живемо. Подобається нам це чи ні – дозволу на такий паритет нас не питали.
Біда наступає лише тоді, коли імунітет різко падає. Тоді герпеси миттєво підіймають голову й починається хаос. EBV надзвичайно небезпечна при ВІЛ-інфікуванні, або інших глибоких імунодефіцитах. Коли проблеми з організмом не такі серйозні, але імунітет з якихось причин просідає (важкий стрес, переохолодження, хіміотерапія, виснаження після важкого захворювання) – герпеси залюбки активізуються та активують рецидив. Якщо це триває довго – має місце так звана хронічна EBV-інфекція. Але таке трапляється достатньо рідко.

Тому що пацієнтам зазвичай складно самотужки розібратись в купі різних видів антитіл й зрозуміти – у них все добре по герпесам, чи є активна інфекція.
Про питання діагностики мабуть варто написати окремо. Але головне – ніколи не ставте діагноз по лише самим антитілам. При підтвердженій EBV-інфекції вірус має бути ідентифікований в КРОВІ або ЛІКВОРІ методом ПЛР, а також мають бути характерні типові скарги. В слині вірус Епштейн-Барр шукати не варто. Це його звичайне середовище перебування. Там він можу бути і в нормі.
Чому така плутанина з Епштейн-Барром? Як розібратись, чи є рецидив перенесеного раніше мононуклеозу? Коли та хто хворіє на Епштейн-Барр інфекцію?
