Уроки минулого – сучасний погляд на найстрашнішу пандемію грипу 1918-1920 рр.
Вітаємо в нашій команді нового лікаря – чудового спеціаліста, терапевта вищої атестаційної категорії, пульмонолога Ласицю Тетяну Станіславівну
30.01.2024
Ми відкриваємо нову опцію – ЛІКАРСЬКИЙ КОНСИЛІУМ – одночасна консультація декількома різними спеціалістами
21.02.2024
Пару слів про віруси або чому ми постійно хворіємо на грип
Віруси – найзагадковіша річ на землі. Ці дивні субстанції існують наче на межі життя, застрягши десь між двома світами – живої й неживої природи. Віруси не їдять, не спалюють кисень, не беруть участі в жодному метаболічному процесі. Вони навіть не розмножуються незалежно, як вся жива матерія. Це щось менше, ніж повністю живий організм, але більше, ніж просто набір хімічних речовин. Відомі вірусологи досі сперечаються та не можуть дійти певної згоди щодо походження вірусів. Втім, більшість вважає, що віруси дееволюціонували – тобто з більш складних живих патогенів повернулись назад у своєму розвитку, щоб стати ідеальними безжалісними вбивцями з неймовірною здатністю виживати у будь-яких умовах.
Самі небезпечні та складні для людського організму віруси – це РНК-вмістні віруси.
Мова йде про ВІЛ, грип, гепатит С, кір та коронавірус. Наявність РНК, а не ДНК, створює додаткову можливість до численних мутацій – нескінченної потенційної здатності змінювати поверхневі антигени, на які реагує наша імунна система. Щойно наш організм вибудував потужну захисну систему у вигляді найрізноманітніших імунних бар’єрів (в першу чергу, Т-клітин та антитіл), як ці віруси, потрапивши всередину клітини, запускають миттєвий процес мільйонних варіантів мутацій, аби уникнути імунного «розгрому» й заразити якомога більше людей або тварин.
Такі імунологічні явища, як «антигенний дрейф», та ще більшою мірою «антигенний зсув» творять можливим появу найстрашнішої напасті на планеті – ПАНДЕМІЙ.
А геніальний та найпотужніший людський винахід в плані боротьби з інфекціями – ВАКЦИНАЦІЮ – геть не такою ефективною, як у боротьбі з бактеріями та іншими, більш стабільними вірусами (вакцини від сказу, правецю, поліомієліту, дифтерії, кору, натуральної віспи, гепатитів А й В дуже ефективні та кардинально змінили хід історії та подарували людству шанс на життя без цих жахливих хвороб). Згідно офіційних даних, вакцини проти грипу знижують ризик захворювання, пов’язаного з грипом, досить непогано – на 40-60%, але за однієї важливої умови – якщо штами віруси грипу добре підібрані до тих, які використовуються для створення вакцин.
Коли людство "познайомилось" вперше з грипом?
Грип відомий з найдавніших часів. Ще за часів Гіппократа вже було описано цю, здатну до блискавичного поширення, респіраторну хворобу, щоправда тоді називали її більш вишукано – «інфлюенца», що з латині перекладається як «вторгатися, охоплювати». Слово «грип» має інше тлумачення, та ймовірніше походить від англ. «grip», що означає «захват» або французького «gripper» — схоплювати. Ця, дещо молодша в строках появи назва намагалась описати раптовість появи та неймовірну швидкість поширення хвороби.
Грип як одна з найзгубніших пошестей вторгався в людську популяцію практично кожне сторіччя, забираючи на той світ значно більший жахливий врожай, ніж війни та багато інших небезпечних захворювань.
Люди не розуміли шляхів передачі, не мали жодного уявлення про патогенез й, звісно, не мали в ті часи ніяких ліків. Уривки записів стверджують, що найкраще, що людство намагалась застосовувати при лікуванні грипу – це цілковитий спокій та спроби знизити лихоманку. Але в цих потугах заходили в небезпечні крайнощі. Наприклад, використовували кровопускання. Ослаблений інтоксикацією та зневодненням хворий від втрати крові геть непритомнів, але лікарі розцінювали це як бажаний ефект та необхідний «спокій» для пацієнта.
Описи схожих на грип епідемій можна знайти в багатьох літописах у найрізноманітніших куточках світу ще з давніх часів. Але чіткі задокументовані підтвердження дійшли до нас вже з XVI століття, коли було описано три пандемії грипу. Масштаби та кількість заражених жахали сучасників.
Тоді, 1580 року, згідно записам, «вільна від хвороби була заледве кожна двадцята людина».
Те саме повторювалось й надалі. Шість пандемій в XVIII сторіччі, чотири в XIX. Цікаво, що коли людство нарешті зрозуміло, звідки береться ця напасть й почали упереджено знищувати осередки появи небезпечних мутацій, епідемії стали значно рідшими. Щоб не дати адаптуватись до людини гонконзькому вірусу 1997 року, «який убивав шістьох людей з вісімнадцяти інфікованих, було забито 1,2 мільйона курей». 2003 року на птахофермах Нідерландів, Бельгії та Німеччини, коли виник новий H7N7, було забито 30 млн курей та кілька мільйонів свиней… Так, у XX сторіччі ми мали лише три справжні пандемії грипу.
Але перша з них, «іспанський грип» або «іспанка», назавжди ввійшли в історію особливою сумною сторінкою.
Події часів «іспанки» 1918-1920 рр. є трагічним нагадуванням про нескінченну боротьбу за виживання людства з вірусами, невпинну гонку імунологічного озброєння та фатальні наслідки соціальних та бюрократичних помилок.
Найстрашніша епідемія грипу – H1N1 – "іспанка" або "іспанський грип" 1918-1920рр.
Історія про «іспанський грип» овіяна загадками та досі нерозв’язаними дивними нестиковками. Численні дослідження та найгарячіші суперечки змогли пролити світло на важливі обставини, чому трапилась така трагедія, проте деякі моменти досі висять моторошними питаннями, не даючи спокою вченим та історикам.
Згідно найдостовірнішим свідченням, пандемія 1918-1920 рр. почалась з США.
Відомо навіть точне місце перших осередків зараження - округ Гаскелл штату Канзас. Сільськогосподарський край, з дуже низькою щільністю населення, де прості фермери жили та дуже тісно контактували із тваринами, міг би так і залишитись ендогенним спалахом, де б з часом зник цей небезпечний штам грипу.
Якби не одна деталь – військовий табір, який було створено неподалік від округу Гаскелл.
Джон Барр, один з найвідоміших дослідників грипу та автор світового історичного бестселеру про пандемію «іспанки» називає навіть ім’я тих декількох молодиків, які стали «місточком» між місцевим населенням та військовими, принісши заразу в табір новобранців. Вже через два дні почали з’являтись хворі в солдатському колективі, а через три тижні більше ніж 1000 військових вже потребувало ушпиталення.
Трагічні збіги, яки призвели до важкої пандемії
Тогочасна Америка активно готувалась до входу у Першу світову війну, новобранців збирали до купи в велетенських кількостях (у таборі Фанстон, округу Гаскелл, перебувало не менше 50 тис. новобранців) та концентрували в дуже тісних приміщеннях. Холод, недоїдання, проблеми з амуніцією та божевільна, згідно описів, тіснява й хаос зробили ідеальні умови для стрімкого розповсюдження грипу. А тогочасний войовничий настрій та жорстка цензура з боку влади заборонили підіймати розголос, не звертали уваги на тривожні повідомлення та звернення лікарів й швидко не зреагували на перші натяки на епідемію.
Не дивлячись на те, що американський континент вже починав спалахувати як полум’я та із-за переміщень солдат всередині країни епідеміологічна ситуація стала вкрай несприятливою, військових розпочали десантувати в Європу. І епідемія стала дуже швидко пандемією. В березені 1918 року все почалось в Америці. Вже в квітні запалала вся Європа.
Але тут сталась друга цікава випадковість.
Перша хвиля грипу була легкою. Штам грипу, який передався від тварин до фермерів Гаскеллу, не вбивав. Солдати одужували без проблем, ніякої паніки чи натяків на небезпечну ситуацію не виникало. Звіти тогочасних командирів та полководців скаржились лише на зниження боєздатності та тимчасові незручності. Так, німецький командувач Еріх фон Людендорф, звинувачував грип у провалі свого фінального контрнаступу, який історики оцінювали як останній реальний шанс Німеччині виграти війну.
Все складалось начебто непогано. Історія йшла впевнено в позитивному руслі, але… Але грип знову змутував. З’явився небезпечний вбивчий штам.
Що сталось?
Треба пояснити, що в інфекційних законах є певні правила.
Смертельні, вбивчі та дуже небезпечні варіанти мутацій зазвичай не приживаються в популяції. Такі штами вірусів швидко вбивають певну кількість людей, які зазвичай ізольовані, прикуті до ліжка та не розповсюджують інфекцію. І поширення небезпечного штаму достатньо швидко припиняється. В популяції виживають зазвичай несмертельні, легкі варіанти мутацій вірусу. Пригадаймо ковід – з часом небезпечний коронавірус став звичайним ГРВІ та дуже швидко перестав цікавити та турбувати суспільство.
Але 1918 року сталось все навпаки.
Солдати, які хворіли легко та могли тримати зброю, залишались в окопах. А важкохворіючі військові, з небезпечним, критичним перебігом швидко евакуйовувались, направляючись глибоко в тил у військові шпиталі. Так легкий безпечний штам грипу зникав на полі бою разом із солдатами, а смертельний штам не ізолювався, а навпаки, ще дужче розносився по популяції. Оцінюючи всі тогочасні події, історики та вчені дійшли висновку, що така небезпечна мутація стала можливою із-за різкого ослаблення імунної системи солдат недоїданням, важкими стресами із-за бойових та хімічних атак, які підвищили уразливість організму та не дали можливості захворілим вчасно подолати небезпечний штам вірусу. А безпрецедентний розвиток транспортних систем полегшив поширення хвороби солдатами, моряками та цивільними мандрівниками.
А далі сталось те, що всі вже знають. Найстрашніша в історії людства друга хвиля грипу вбила менше ніж за півроку щонайменше 17 млн людей. А по іншим оцінкам навіть 50...
Вбивча друга хвиля
Все полетіло шкереберть. Попри звичайний перебіг, цей штам грипу вбивав не імуноослаблених літніх людей та новонароджених, а здорову молодь, вагітних. Задокументовані свідчення та численні розслідування підтвердили, що не на жарт розігрався всім нам вже відомий з часів ковіду «цитокіновий шторм» – коли розлючена неконтрольована імунна система переграє сама себе й вбиває організм разом із вірусами. Щоправда, більшість вчених все ж таки доводять, що переважна смертей від «іспанки» була із-за бактеріальних ускладнень, а саме – важких пневмоній.
Антибіотики Флемінг винайде лише через 10 років. А справжні противірусні (інгібітори нейромідази) з'являться лише наприкінці 20-го сторіччя. Людство було практично беззахисне проти таких інфекційних викликів…
Ізоляція - це добре?
