Ризики передачі ВІЛ. Факти та міфи
Парацетамол – ліки чи отрута?
02.07.2024
🪖 Наш реабілітолог, Олександр Сергета, вступив до лав ЗСУ.
03.09.2024
Загальновідомо, що три небезпечні інфекції – ВІЛ, гепатити В та С зазвичай передаються саме через кров. Про класичні шляхи передачі та деякі популярні міфи поговоримо в кінці. Спочатку давайте розберемось з вірусом імунодефіциту та плутаниною навколо основних моментів.
Чи стійкий ВІЛ в умовах зовнішнього середовища та в голці шприца?
Вірус імунодефіциту є дуже крихким. Хоча й ліпідна оболонка деякий час захищає ВІЛ у зовнішньому середовищі, для тривалого виживання вірусу потрібні сприятливі умови. Ультрафіолетове світло здатне інактивувати вірус вже протягом кількох годин, при температурі тіла період напіврозпаду ВІЛ становить приблизно двох днів. Проте вже при температурі 4 °C цей період триває цілий місяць.
ТОМУ ПЕРШИЙ МОМЕНТ: НЕБЕЗПЕКУ СТАНОВИТЬ В ПЕРШУ ЧЕРГУ СВІЖА КРОВ. КРОВ, ЯКА ЗАПЕКЛАСЬ, ВИСОХЛА НА ПОБУТОВИХ РЕЧАХ АБО НА БУДЬ-ЯКОМУ РІЖОЧОМУ ІНСТРУМЕНТІ ЧИ ПРЕДМЕТІ ВЖЕ ЧЕРЕЗ ДЕКІЛЬКА ГОДИН/ ДНІВ НАЗАД СТАЄ НЕЗАРАЗНОЮ. І ЩОБ ЗАРАЗИТИСЬ, ТРЕБА АБИ ТАКА КРОВ ПОТРАПИЛА В СВІЖУ ВІДКРИТУ РАНУ. НЕУШКОДЖЕНА ШКІРА НАДІЙНО ЗАХИЩАЄ НАС ВІД ВІЛ.
Неушкоджена шкіра надійно захищає від ВІЛ.
Треба також знати, що ВІЛ дуже чутливий до дезінфікуючих засобів. Обробка 70% етанолом протягом декількох хвилин вбиває ВІЛ, не кажучи вже про дезінфікуючі та миючі засоби.
Яка мінімальна кількість крові необхідна для зараження?
Переливання крові та укол зараженим шприцом є найбільш небезпечним для передачі вірусу імунодефіциту.
В голці шприца є так званий «мертвий простір» – це місце, де залишається кров після випорожнення поршнем вмісту шприца. Шприци є різними, зі змінними голками (звичайні) та із закріпленими (інсулінові). Тому мертвий простір коливається від 20 до 2 мкл.
МІНІМАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ КРОВІ, АБИ ЗАРАЗИТИСЬ СТАНОВИТЬ БЛИЗЬКО 2 МКЛ
Було проведено багато експериментальних досліджень та показано, що вірус виживає в голці шприца при 4°C в 50% випадків 42 дня максимум. За кімнатної температури (20°C) шприци з 2 мкл інфікованої крові були позитивними на 21 день, але із експериментальних зразків вижило лише 8%.
При температурі вище кімнатної (27-37 °C) ймовірність вижити ВІЛ в шприці більше 6-7 днів становить лише 1%.
Чи будь-яка кров з ВІЛ заразна? Яка інфікуюча доза ВІЛ?
Але звісно, що не кожна кров, навіть яка містить вірус імунодефіциту, є заразною.
Для того, аби кров була заразна, вона має містити достатню кількість вірусних частинок. Доведено, що для ВІЛ інфікуюча мінімальна доза (HID) становить 500-1000 копій віруса на мл рідини. Згідно офіційним результатам обстежень, які прийняті ВОЗ та регламентовані, при вірусному навантаженні менше 1000 копій/мл людина не може заразити іншу людину.
Для розуміння та наочності ситуації, ВІЛ інфіковані пацієнти, які приймають постійно ліки, зазвичай мають саме такі показники – менше 1000 копій на мл.
Результат менше 200 копій/мл означає нульовий ризик передачі ВІЛ під час сексу. 2 мкл крові, яка має концентрацію ВІЛ менше 1000 копій/мл не заразить здорову людину.
ТОБТО ДРУГИЙ МОМЕНТ: НЕБЕЗПЕЧНА НЕ ПРОСТО КРОВ, А КРОВ, ЯКА МАЄ ВИСОКЕ ВІРУСНЕ НАВАНТАЖЕННЯ. ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ КОЛИ ЛЮДИНА НЕ ЗНАЄ ПРО СВІЙ ВІЛ-СТАТУС ТА НЕ ПРИЙМАЄ ЛІКИ.
Небезпека передачі ВІЛ саме тут і криється: людина, яка захворіла на ВІЛ нещодавна, дуже швидко стає дуже заразною. Показано, що передача ВІЛ через кров або трансплантовані органи, в тому числі кістки, можлива приблизно вже на 5-6 день після інфікування донора! Передача від матері до дитини була продемонстрована з 12-го тижня вагітності, але передача відбувається переважно (>90%) в останньому триместрі і особливо незадовго до або під час пологів.
На жаль, ВІЛ може передаватися також через грудне молоко.
Ще раз про голки шприців. Який ризик зараження?
Згідно досліджень та аналізу величезного масиву даних показано, що ризик зараження ВІЛ через порожнисту голку з кров’ю з відомого ВІЛ-позитивного джерела становить від 0,2% до 0,5%.
У більшості зареєстрованих випадків передачі ВІЛ укол голкою стався протягом кількох секунд або хвилин після того, як голку витягли з пацієнта-джерела. Зазвичай цей ризик пов’язаний із професією (медики).
На відміну від ситуації з медичними працівниками, джерело крові у викинутих голках зазвичай невідоме, травми не виникають відразу після використання голки, голка рідко містить свіжу кров, будь-який присутній вірус був підданий висушуванню та температурі навколишнього середовища, і травми зазвичай поверхневі.
ШПРИЦИ, НА ЯКІ МОЖЕ ВИПАДКОВО НАТРАПИТИ ДИТИНА НА ВУЛИЦІ, ОСОБЛИВО ВЛІТКУ, ЗАЗВИЧАЙ ВЖЕ НЕ НЕСУТЬ ЗАГРОЗИ ОТРИМАТИ ВІЛ.
Що робити, якщо стався укол потенційно зараженим шприцем?
Якщо інцидент пов’язаний з голкою та шприцом зі свіжою кров’ю, і якщо частина крові була введена дитині, інфікування теоретично можливе. В такому випадку показана екстрена постконтактна профілактика.
Профілактику треба розпочати якомога швидше, не пізніше 48-72 годин з моменту потенційного зараження. Комбінація сучасних противірусніх препаратів, які приймаються протягом місяця, гарантовано інактивує вірус, який потрапив в організм людини та унеможливлює розвиток захворювання.
Коли можна «побачити» ВІЛ у людини після інфікування?
Період діагностичного вікна, що спостерігався раніше в 21-45 днів, тепер скорочено приблизно до 11 днів. Сучасні методики дозволяють діагностувати ВІЛ вже на 11 день після зараження.
Розповсюджені міфи про передачу ВІЛ.
МІФ 1: ВІЛ можуть розносити комарі та москіти
Незважаючи на те, що цей вірус передається через кров, в ході декількох дослідженнях вчені встановили, що людина не можете отримати ВІЛ через укус комах з двох причин: коли комаха кусає, вона не впорскує кров людини або тварини, яких вона вкусила до цього; ВІЛ-інфекція живе в організмі комахи лише дуже нетривалий час. Навіть в районах, де дуже багато комарів і висока концентрація ВІЛ-інфікованих людей (Африка), це не працює.
МІФ 2: На ВІЛ ВІЛ не можна заразитись в салонах краси.
Це неправда. Хоча й дійсно, за даними CDC, не було жодного задокументованого випадку зараження ВІЛ через пірсинг або татуювання, є задокументовані випадки передачі гепатиту В. Оскільки гепатит В і ВІЛ передаються одним і тим же шляхом, існує теоретичний ризик передачі ВІЛ через татуювання та пірсинг. Будь-які інструменти, які багаторазово використовують для ін’єкцій, пірсингу, татуювання, можуть стати причиною інфікування. Хоча ризик є дуже умовним та мінімальним, важливо, щоб майстер стерилізував інструменти.
МІФ 3: ВІЛ передається через дотик, сльози, слину, піт або мочу.
ВІЛ не передається контактно-побутовим шляхом. Ви не можете заразитись ВІЛ:
-
Дихаючи одним і тим самим повітрям з ВІЛ-позитивним;
-
Обіймаючись, цілуючись або вітаючись за руку;
-
Через столові прибори;
-
Через питний фонтанчик;
-
Через особисті предмети;
-
Користуючись снарядами в фітнес-клубі;
-
Торкаючись сидіння унітазу або дверної ручки.
ВІЛ передається тільки через обмін такими тілесними рідинами з ВІЛ-інфікованим, як кров, сперма, фізіологічні виділення з піхви і грудне молоко
Загальновідомо, що три небезпечні інфекції – ВІЛ, гепатит В та гепатит С найбільше всього передаються саме через кров. Але якщо подивитись на ситуацію глибше, то постає багато інших супутніх питань: а наскільки взагалі небезпечні випадкові уколи? Скільки потрібно крові, аби заразитись? Чи може заразити на ВІЛ комар чи кліщ? Чи переживати мамам, якщо їх дитина вкололась викинутим шприцом на вулиці? Що взагалі робити, якщо таке сталось?
