Сама типова помилка діагностики бореліозу – пряма дорога до антибіотикорезистентності
Доступний новий сучасний ПАКЕТ обстеження – ПЛР аналіз на виявлення дев’яти найпоширеніших видів глистів у калі
09.12.2025
Автоімунні хвороби. Чому їх стає більше з кожним роком? Які причини? Що робити?
09.02.2026
Ми багато говоримо про антибіотикорезистентність, шукаємо винних та думаємо, де та яким чином хоч якось чином вплинути на цю біду й покращити ситуацію. Однак, насправді, дуже часто відповідь знаходиться у нас прямо перед носом, треба тільки уважніше глянути на… Аналізи!
А чи завжди вони показують правду й доцільно приймати антибіотики? Чи може бути непоміченою помилка, яка коштуватиме пацієнтові здоров’я, купу зайво витрачених грошей, а глобально шкодити людству?
У мене практично кожного дня є пацієнти, які показують ПОЗИТИВНІ аналізи на бореліоз, але я їм кажу – У ВАС ВСЕ ДОБРЕ, НІЧОГО ЛІКУВАТИ НЕ ПОТРІБНО! НЕ ПРИЙМАЙТЕ АНТИБІОТИКИ! Чому ж так? Хтось мене слухається, хтось ні – й починають місяцями приймати ліки. А потім… Знову повертаються й питають, що ж робити й чому не допомагає…
Сьогодні я розповім про одну із НАЙБІЛЬШИХ ПОМИЛОК СУЧАСНОСТІ – як помилка в розумінні аналізів на бореліоз робить величезну шкоду людям й напряму вирощує цілі армії нечутливих до антибіотиків бактерій.
Наше сьогодення
Ось як це виглядає в реальному житті – на прийом приходять люди, у яких позитивні антитіла М на борелію, але чомусь негативні G. Таке, насправді, може бути – якщо кліщ вкусив тижня два назад й ще не вистачило часу, аби у крові з’явились G. Однак ні – пацієнти розповідають іншу історію – що вони не бачили ніякого кліща, й ці аналізи позитивні вже багато місяців, а то й років. І вони вже декілька разів пробували лікуватись, місяцями пропивали антибіотики. А антитіла все рівно нікуди не ділися… Та й скарги, досить непрості, теж, як були так і є…
Що ми робимо далі? Звісно – імуноблот. І на результатах зазвичай реакція на всі білки негативна, окрім одного або двох білків – p41 або/і p25. Люди переконані, що у них хвороба Лайма й здивовано дивляться на мене, коли я кажу – хвороби Лайма тут немає! Причина скарг – інша! Люди не вірять своїм вухам – вони що – роками помилково лікувалися не від того та витратили купу грошей?
На превеликий жаль так. Адже їм не сказали…
Не сказали чого?
Найбільша помилка діагностики бореліозу
Секрет криється в тому, що діагностичні тест-системи, які виробляють для лабораторій, мають дуже слабке місце. Кожен аналіз має свій ступінь чутливості – тобто здатність безпомилково впізнавати конкретну бактерію чи вірус з-поміж інших. І на додачу, а це дуже важливо – взагалі ідентифікувати патоген з-поміж власних клітин організму.
І аналізи на бореліоз дуже сильно хромають на одну ногу – на білок р41.
Взагалі p41 — це флагелін, або білок джгутика борелії. Але такі ж флагелінові білки є в десятків інших мікроорганізмів — у звичайної кишкової палички, у Helicobacter, Campylobacter, Treponema та інш. Імунна система розпізнає та вгадує, що це дійсно білок джгутика бактерій, але ось конкретно розрізнити якої саме – здатна не обов’язково. Імунній системі це не потрібно. Вона розпізнає не назви бактерій, а фрагменти їхніх білків — маленькі ділянки, схожі на мікроскопічні пазли. Цього достатньо аби почати формувати першу неспецифічну лінію оборони. Якщо два різні мікроби мають подібні «пазлики» на поверхні, антитіло може зачепитися за будь-який з них. Це як ключ, який не ідеально точний: він підходить до «свого» замка найкраще, але якщо десь поруч знайдеться схожий, навіть трохи перекошений замок — інколи цей ключ теж у нього зайде. Не відкриє двері, не провернеться повністю. Але клацне. І лабораторні тест-системи це, кажучи художньою мовою, «клацання» сприймають як «позитивну реакцію».
Ось саме так і працюють перехресні реакції.
Поява в аналізах ТІЛЬКИ ОДНОГО p41 ще не означає нічого іншого, крім того, що наше внутрішнє життя ніколи не було стерильним. І це – варіант норми.
Якщо у людини розвивається справжнє інфекційне захворювання, то імунна система НЕОДМІННО в короткі строки підготує армію імунних клітин більш специфічних та різноманітних – на інші білки бактерії чи віруса. Тому при справжньому позитивному результаті імуноблот виглядає дуже характерно й не викликає сумнівів у лікаря.
Факти та реальна статистика
Американці провели величезне п’ятирічне дослідження на більше ніж 15 тисяч людей, яким було поставлено підозру на хворобу Лайма та проведено необхідні обстеження. Після виключення повторних тестів, недостатньо задокументованих випадків та різноманітних статистичних помилок було відсіяно величезну кількість пацієнтів без реального діагнозу. Це вже каже про те, наскільки часто лікарі чи пацієнти самі собі помилково виставляють діагноз бореліоз на первинному етапі.
Але рухаючись далі, дослідники виявили, що навіть у тих, хто начебто вже отримав позитивні результати – більше ніж у половини (53,3%) ВОНИ ВИЯВИЛИСЬ ХИБНОПОЗИТИВНИМИ. Тобто не мали підтверджуючої доказової бази комплексним етапом дослідження (виявлення специфічних антитіл G).
В ході розслідування виявилось, що антибіотики були призначені для лікування хвороби Лайма 98,0% учасникам з дійсно позитивним тестом та (!) 80,5% (!) учасників з хибнопозитивним тестом!
Просто зроблю акцент, щоб наголосити на цьому – ПОЛОВИНА з «підтверджених» діагнозів насправді НЕ МАЛА БОРЕЛІОЗУ.
При цьому, знаючи, що значна частина цих пацієнтів не мала жодних симптомів, не проживала в ендемічних регіонах і взагалі не відповідала жодним критеріям хвороби Лайма – все рівно 80 % получили повний курс антибіотиків. Хоча лікувати там було нічого.
Висновки, які зробила зрештою комісія:
“Серологічні тести на хворобу Лайма надмірно використовувалися у великій системі охорони здоров'я, а позитивні результати часто неправильно інтерпретувалися, що призводило до неправильного діагнозу та широкого зловживання антибіотиками. Недостатнє повідомлення про істинно позитивні випадки компенсувалося завищеним повідомленням про хибнопозитивні випадки, що свідчить про те, що розбіжність між зареєстрованою захворюваністю та справжньою захворюваністю на хворобу Лайма може бути не такою значною, як вважалося раніше. Клініцисти повинні розсудливо призначати серологічне тестування відповідно до національних рекомендацій. Непотрібне тестування та неправильна інтерпретація позитивних імуноблотів IgM можуть розтрачувати ресурси, спричиняти необґрунтоване використання антибіотиків, сприяти резистентності до антимікробних препаратів та завищувати оцінки захворюваності..”
“Гіпердіагностика хвороби Лайма у великій системі охорони здоров'я: ретроспективне дослідження, що базується на популяції”:
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1198743X19300862
Ми часто говоримо про глобальну проблему резистентності, але рідко визнаємо, що один із її джерел — саме помилки в діагностиці та інтерпретації лабораторних тестів. І винуватцями тут є, в першу чергу, лікарі, які не розібралися із базовими поняттями імунології.
В іншому дослідженні, вже в ендемічному регіоні, хибнопозитивними виявилися 27,5% IgM-блотів. І знову — майже всі ці пацієнти отримали антибіотикотерапію, інколи навіть внутрішньовенну. Тільки через одну-єдину смужку, вирвану з контексту.
“Результати цього ретроспективного дослідження показують, що хибнопозитивні результати імуноблотингу IgM є відносно поширеним явищем. Серед пацієнтів, обстежених на можливу хворобу Лайма у приватній практиці лікаря-інфекціоніста для дорослих, 50 з 182 направлень були розцінені як такі, що мають хибнопозитивний імуноблот IgM [27,5%, 95% ДІ: 21,1-34,6]). Хибнопозитивні результати імуноблотингу IgM були такими ж частими як серед пацієнтів, направлених іншим лікарем, так і серед пацієнтів, які направилися самостійно. Хибнопозитивні результати не обмежувалися якоюсь окремою лабораторією і найчастіше були отримані широко використовуваними комерційними лабораторіями. Результати IgM призвели до одного або кількох непотрібних курсів антибіотикотерапії у 78,0% пацієнтів, включаючи внутрішньовенну антибіотикотерапію у 10,3% пацієнтів, які отримували антибіотики. ”
“Висока частота хибнопозитивних імуноблотів IgM для Borrelia burgdorferi в клінічній практиці”:
https://www.clinicalmicrobiologyandinfection.org/article/S1198-743X(14)60812-0/fulltext
Білок р25 – друга «ахілесова п’ята» імуноблоту
Коли мова йде про інший білок – p25, або OspC, історія не менш підступна. На папері це ніби «специфічний» маркер борелій, але в реальності окремі ділянки OspC також мають схожість із білками інших бактерій. Тому антитіла, які виникли під час абсолютно інших інфекцій, можуть «чіпляти» OspC і створювати ілюзію позитивного блоту. Наукові роботи дуже чітко це демонструють.
На додачу, якось випадково виявилось, що до цього імунного хаосу та непорозуміння певною мірою причетні навіть віруси – герпес віруси Епштейна-Барра та цитомегаловірус. Це було помічено у період гострих інфекцій, коли в крові людини є ознаки гострого герпетичного процесу. Проблема точно така ж сама – перехресні реакції. В-клітини викидають багато IgM — швидких, недосконалих, мало специфічних антитіл, зроблених «на швидку руку». І вони можуть зв’язувати майже що завгодно, якщо структура хоч трохи нагадує потрібну. І імуноблот у цей момент показує «позитивний p25», хоча борелії там і близько немає.
А ще ВЕЛИЧЕЗНОЮ ПРОБЛЕМОЮ стали перехресні реакції при різноманітних аутоімунних процесах.
Ревматоїдний фактор, антитіла до ядер, активований комплемент — усе це створює високий фоновий рівень білково-антитільної взаємодії. В таких умовах імуноблот стає надто «чутливим до шуму», і позитивні IgM з’являються там, де їх бути не повинно.
Це не теоретичні міркування. Ми це постійно бачимо на практиці, безперервно діагностуємо таких пацієнтів та «знімаємо» хибні діагнози. Власні напрацювання дають можливість стверджувати, що такі аутоімунні захворювання, як псоріаз, склеродермія, червоний вовчак, аутоімунний тиреоїдит – дуже часто дають такі імунні збої та плутанину саме по цим двом бореліозним білкам.
В літературі все більше й більше подібних тверджень. Світ про це вже знає.
1) “Відповідні лабораторні дослідження при хворобі Лайма”:
https://www.ccjm.org/content/86/11/751
2) “Персистуючі антитіла IgM до бореліозу без захворювання на бореліоз Лайма в клінічному та імунологічному контексті”:
https://journals.asm.org/doi/10.1128/spectrum.01020-21
Як не зробити помилку?
І тут ми підходимо до найголовнішого. Якщо вся ця історія — не про «дивні антитіла», а про те, як хибний IgM легко може запустити лавину неправильних рішень, непотрібного лікування, зайвих курсів антибіотиків, і як наслідок — реальний внесок у зростання антибіотикорезистентності – то логічно постає питання: А ЯК НЕ ПОМИЛИТИСЬ?
Відповідь є чітка та однозначна. Клінічну картину лікар має розглядати комплексно, в сукупності із анамнезом, скаргами, станом пацієнта та – саме головне – обов’язково підтвердженим позитивним реакціям антитіл класу G на РІЗНОМАНІТНІ бореліозні білки.
На сьогоднішній день золоте правило, яке має виконуватись непохитно – ДІАГНОЗ БОРЕЛІОЗ НІКОЛИ НЕ ВИСТАВЛЯЄТЬСЯ ТІЛЬКО ПО АНТИТІЛАМ М. ОБОВ’ЯЗКОВО МАЮТЬ БУТИ ПРИСУТНІ В ДОСТАТНЬОМУ ТИТРІ АНТИТІЛА G – МАЄ БУТИ ПОЗИТИВНИЙ ІМУНОБЛОТ G.
Післямова
Ми часто і абсолютно заслужено звинувачуємо у антибіотикорезистентності фарму чи тваринництво, але правда в тому, що неправильні діагнози і «про всяк випадок» призначені антибіотики роблять свою роботу не менш ефективно.
Бореліоз — це не смужка в імуноблоті. Це завжди клініка, правильний епіданамнез, ОБОВ’ЯЗКОВО специфічні IgG в комплексі, динаміка антитіл і типова картина захворювання. Якщо цього немає, а є лише поодинокі р25 чи p41 — це не бореліоз. Це фон. Це імунний шум. Це перехресна реакція, а не реальна активна інфекція.
Всім здоров’я! Не забуваймо – ми лікуємо людину, а не аналізи на папері. Не хворійте!
Цікава та корисна інформація про хворобу Лайма
Сьогодні я розповім про одну із НАЙБІЛЬШИХ ПОМИЛОК СУЧАСНОСТІ – як помилка в розумінні аналізів на бореліоз робить величезну шкоду людям й напряму вирощує цілі армії нечутливих до антибіотиків бактерій.
